На тлі постійних убивств треба робити щось протилежне

Серед лауреатів Нобелівської премії з літератури немає аргентинців

Війна стала центральною темою 73-го Венеційського кінофестивалю. Тривав із 31 серпня по 10 вересня. Український кінокритик 39-річний Андрій АЛФЕРОВ стежив за прем'єрами у Венеції. Розповідає про шість найцікавіших фільмів

"Аустерліц", режисер Сергій ЛОЗНИЦЯ, Німеччина

– Сотні тисяч загинули в нацистських конц­таборах в 1930–1940-х. У наш час ці місця перетворили на музеї. У стрічці Сергія Лозниці не бачимо печей крематоріїв, камер і знарядь тортур. У кадрі туристи – наші сучасники. Гуляють, жартують, фотографуються. Одягнені у футболки з написами "Парк Юрського періоду", "Кльова історія, брат". Перемовляються: "Може, вони тут і на гітарах грали? А де ж черепи, зуби?" Коли люди роблять селфі на фоні напису "Arbeit macht frei" (у перекладі "Праця робить вільним". – Країна) – це діє, як снайперський постріл. Примушує замислитися. Бо чим ми кращі, коли жуємо чипси, дивлячись по телевізору кадри війни на Донбасі, побутових убивств?

 

"Рай", режисер Андрій КОНЧАЛОВСЬКИЙ, Росія, Німеччина

– У центрі чорно-білої картини – російська іммігрантка Ольга. Вона бере участь у французькому русі Опору під час Другої світової. Її арештовують за переховування двох єврейських дітей. Забирають до концтабору. Там Ольга зустрічає полковника СС Хельмута. Молодий німець любить творчість Антона Чехова. Ольгу він колись покохав у Тоскані. Їхній роман розвивається. Есесівець намагається підробити документи і вивезти жінку. Вона відмовляється і йде в газову камеру. Бо якщо втече, то на смерть відправлять іншу.

Цю історію розказано німецькою та французькою мовами. У головній ролі дружина Кончаловського – Юлія Висоцька. Фільм камерний. Глядачі після показу довго аплодували. Рідко у режисерів у 79 років виходять такі якісні роботи.

"Джекі", режисер Пабло ЛАРРАІН, США, Чилі

– Драма "Джекі" присвячена першій леді США Жаклін Кеннеді. Стрічка охоплює три дні після вбивства в Далласі президента Джона Кеннеді 22 листопада 1963-го. Жаклін грає американська актриса 35-річна Наталі Портман. Її героїня переживає стрес. Бачимо, як куля снайпера влучає у голову її чоловіка. Жаклін збирає час­тини черепа з капота машини. Після вбивства має спілкуватися з пресою. На одязі – краплини крові. За правилами, вона не мала права перебувати у президентському літаку, яким перевозили тіло вбитого Кеннеді. Це історія жінки, яка була прикладом для всіх американок – красуня, аристократка. Королева без корони. І в одну мить вона втрачає все – чоловіка, статус. Картина фокусується на жіночій долі. Необхідності матері пояснити дітям, чому батько не повернеться додому? Що сказати Америці?

"З міркувань совісті", режисер Мел ҐІБСОН США, Австралія

– Після фільму Мела Ґібсона хочеться напитися. Режисер розповідає реальну історію адвентиста Десмонда Досса. Коли японці 1941-го напали на американську військову базу Перл-Харбор, він записався добровольцем в армію.

Десмонда ледве не відправили у в'язницю, бо відмовився брати до рук зброю через релігійні переконання. Це було вперше у США. В остан­ній момент вирок змінили – відправили на війну як медбрата. Під час битви за японський острів Окінава він урятував 75 поранених.

Це розповідь про людину, яка у найстрашніших обставинах не відмовляється від своєї позиції. У стрічці використано справжні фото Десмонда Досса, фрагменти інтерв'ю з ним. Досс помер 2006-го 87-річним.

"На власне життя йому було наплювати. Був упевнений, що на тлі постійних убивств треба робити щось протилежне", – каже Мел Ґібсон про головного героя.

 

"Під покровом ночі", режисер Том ФОРД, США

– Фільм знято за романом американського письмен­ника Остіна Райта "Тоні і Сьюзен". Власниця арт-галереї Сюзан отримує на електронну пошту від колишнього чоловіка Едварда рукопис "Нічні тварини". Коли вони були разом, він називав її нічною тваринкою. Відтоді минуло багато років. Чоловік хоче, щоб вона це прочитала й оцінила. У рукописі йдеться про професора математики, чия сім'я опиняється у небезпеці. Сюзан переосмислює стосунки з колишнім чоловіком і знаходить багато адресованих їй загадок.

"Знаменитий городянин", режисери Маріано КОН, Ґастон ДЮПРА, Аргентина, Іспанія

– У центрі сюжету – Нобелівський лауреат із літератури Даніеле Монтовані. Він живе в Барселоні, але у романах описує малу батьківщину та її жителів. Після отримання премії серед запрошень читає лист із рідного аргентинського містечка Саласа. Письменника просять стати почесним його громадянином і прочитати кілька лекцій. Даніеле їде за океан, де його шанують за успіх. Хоча ніхто з місцевих жителів не читав його книжок. Коли городяни з'ясовують, як письмен­ник бачить їхній спосіб життя, доброзичливість перетворюється на ворожість. Виходить, він досяг успіху, бо колись зміг вирватися з цього болота. Нобелівському лауреату заледве вдається накивати п'ятами.

Стрічка перетворюється з комедії на понуру драму. В ній відчутна самоіронія – до творчості, успіху, взаємин між провінцією та столицею, бомондом і читачами. Також режисери нагадують, що серед лауреатів Нобелівської премії з літератури немає аргентинців, незважаючи на великих авторів – Борхеса й Кортасара.

×