середа, 21 жовтня 2020 14:26

"Можна було обійтися Моцартом. Я додав українські колискові"

21 жовтня театр "Київ модерн-балет" онлайн презентує виставу "Маленький принц". Балет за мотивами казки Антуана де Сент-Екзюпері створили на музику Вольфґанґа Амадея Моцарта й українських колискових. Про постановку розповідає головний балетмейстер театру Раду Поклітару, 48 років

Із "Маленького принца" всі пам'ятають слова: ти відповідаєш за тих, кого приручив. Але книжка Сент-Екзюпері багатогранна. Її особливість у тому, що філософський роздум доступний читачам будь-якого віку.

Я прийшов до "Маленького принца" через музику. Натрапив на перші симфонії 8-річного Моцарта. Вразили. Бо це дорослі твори. Відклав у загашник. Чекав слушного моменту, коли ці скарби можна використати.

Автор: ”Київ модерн-балет”
  Артисти ”Київ Модерн-балету” репетирують виставу ”Маленький принц” у залі Київського театру опери та балету для дітей і юнацтва. Прем’єра постановки Раду Поклітару відбудеться онлайн 21 жовтня
Артисти ”Київ Модерн-балету” репетирують виставу ”Маленький принц” у залі Київського театру опери та балету для дітей і юнацтва. Прем’єра постановки Раду Поклітару відбудеться онлайн 21 жовтня

Кожен новий балет починається з того, що усамітнююся від метушні. Створюю вордівський файл, де записую думки щодо проєкту. Цього разу на комп'ютері з'явилася тека "Дитинство". Збирав усе, що здавалося зворушливим, щемким, ностальгічним. Хотілося зробити гімн дитинству. Цьому періоду, який усі ми втратили.

Не вірю в осяяння. Як сказав Петро Чайковський молодому художнику: "Не кажіть дурниць, натхнення – це вульгарність". Зі мною таке сталося вперше. Наснилося, що 8-річний Моцарт – це і має бути Маленький принц. Вранці папку "Дитинство" перейменував на "Маленький принц".

Полетів у Грецію, в курортне містечко Лутракі на узбережжі Іонічного моря. Винайняв житло з невеликим патіо. Це був листопад. Працював під напівгнилими апельсинами. Зрозумів, що поставив важке завдання. Бо вся сила цієї казки в афоризмах. Якщо сюжет легко передати танцями, то алегорії та метафори потребують тоншого дослівного перекладача на мову балету.

Діти вміють захоплюватися. Для них кожна подія – емоційне потрясіння. З часом ми черствіємо.

Щороку з батьками їздили з Кишинева до Одеси відпочивати. Це 180 кілометрів, які дизель долав за 3 години. Пам'ятаю, коли вперше побачив море. Перехопило подих – ця колосальна кількість води до обрію. І так було щороку. Але якось я прийшов на місце, звідки відкривається морський краєвид, і нічого не відчув – це була просто вода. Я подорослішав. Кажуть, тільки божевільні можуть зберегти дитячість. Заздрю їм.

У музиці можна було обійтися Моцартом. Але постановка потужніша, якщо зіграти на контрасті. Хотів зберегти дитячу складову та знайти протилежність у музичному матеріалі. Класична музика і фольклор – два океани, в яких мені комфортно. Народна музика не буває поганою. Викристалізовувалася, пройшла крізь пісок і глину – різні шари природних фільтрів, покоління людей. І до нашого часу дійшло найкраще. Почув українські колискові в акапельному виконанні Марії Пилипчак (композиторка, етнографиня, керівник дитячого фольклорного ансамблю "Цвітень", утвореного 1986 року при Національному заслуженому академічному народному українському хорі України імені Григорія Верьовки. – Країна). Узяв як другу складову для музикальної партитури балету "Маленький принц". Одинокий космічний жіночий голос проти симфонічного оркестру.

Автор: Настя Телікова
  Раду ПОКЛІТАРУ, 48 років, хореограф. Народився 22 березня 1972-го в молдовському Кишиневі, в сім’ї солістів балету. З 4 років займався класичним танцем. Навчався в Московському академічному хореографічному училищі, Одеській балетній школі, Кишинівському музичному училищі імені Штефана Нягі. 1991-го закінчив Пермське державне хореографічне училище. Того ж року почав працювати в Театрі опери та балету Білорусі в Мінську. 1999-го закінчив Білоруську академію за спеціальностями ”хореограф, мистецтвознавець і викладач теорії хореографії”. Дипломним спектаклем став ”Поцілунок феї” Ігоря Стравінського. Працював головним балетмейстером Молдовської національної опери. Ставив балети в Україні, Білорусі, Латвії, Росії. Найвідоміші – ”Картинки з виставки” на музику Модеста Мусоргського, ”Весна священна” Ігоря Стравінського, ”Сім смертних гріхів” Курта Вайля, ”Попелюшка”, ”Ромео і Джульєтта” Сергія Прокоф’єва. 2006 року організував театр ”Київ Модерн-балет”. Прем’єра – балет у двох серіях ”Кармен. TV”. Створив понад 40 вистав. На карантині захопився скандинавською ходою. Поставив спектакль ”Дев’ять побачень” на музику Фредерика Шопена. Вийде в грудні. Неодружений. Живе в Києві
Раду ПОКЛІТАРУ, 48 років, хореограф. Народився 22 березня 1972-го в молдовському Кишиневі, в сім’ї солістів балету. З 4 років займався класичним танцем. Навчався в Московському академічному хореографічному училищі, Одеській балетній школі, Кишинівському музичному училищі імені Штефана Нягі. 1991-го закінчив Пермське державне хореографічне училище. Того ж року почав працювати в Театрі опери та балету Білорусі в Мінську. 1999-го закінчив Білоруську академію за спеціальностями ”хореограф, мистецтвознавець і викладач теорії хореографії”. Дипломним спектаклем став ”Поцілунок феї” Ігоря Стравінського. Працював головним балетмейстером Молдовської національної опери. Ставив балети в Україні, Білорусі, Латвії, Росії. Найвідоміші – ”Картинки з виставки” на музику Модеста Мусоргського, ”Весна священна” Ігоря Стравінського, ”Сім смертних гріхів” Курта Вайля, ”Попелюшка”, ”Ромео і Джульєтта” Сергія Прокоф’єва. 2006 року організував театр ”Київ Модерн-балет”. Прем’єра – балет у двох серіях ”Кармен. TV”. Створив понад 40 вистав. На карантині захопився скандинавською ходою. Поставив спектакль ”Дев’ять побачень” на музику Фредерика Шопена. Вийде в грудні. Неодружений. Живе в Києві

Неможливо відтворити спектакль точно за книжкою. Головні персонажі в постановці збереглися. Але астроном гине. Одягнутий у турецькі шаровари та феску він не вразив громадськості. Лише коли переодягнувся у смокінг, його винахід визнали.

Мета фабрики танців Раду Поклітару – не виробництво сльозогінного газу. Подобається, коли люди сміються.

Не знаю, що буде наприкінці спектаклю. Це не заморожені чебуреки з маркету, що їх кидаєш на сковорідку, і вони за 10 хвилин готові. Ти приходиш у зал із музикою й артистами. А далі все може піти не за планом. Мої персонажі норовливі. Іноді поводяться не так, як запланував. Єдине, що знаю напевно, – на який такт у музиці дія має початися і закінчитися.

Задумане і втілене відрізняється. Погано розбираюся у філософії, але з основ діалектики Геґеля засвоїв: неможливо поєднати ідеальне та реальне. Ти пишеш під апельсинами думки щодо проєкту, в голові створюєш чарівний замок – ідеального "Маленького принца". Потім приходиш до балетної зали, де впливають музика, декорації, артисти, що ти їв на сніданок, – і виходить реальний спектакль.

Балет допомагає інакше говорити про речі, які неможливо висловити. Мені може вдатися знайти паралельну історію Маленького принца. Вона вийде не такою, як в оригіналі. Бо на сцені не буде сказано ні слова. А Маленький принц Екзюпері зітканий зі слів.

Зараз ви читаєте новину «"Можна було обійтися Моцартом. Я додав українські колискові"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі