У київському артцентрі М17 художник 57-річний Арсен Савадов 9 лютого презентував проєкт "Голоси любові". Центральною роботою став відео-перформанс: перед українськими бійцями в Попасній на Луганщині та Дебальцевому на Донеччині відтворили концерт Мерилін Монро. 1954-го голлівудська зірка виступила перед американськими військовими в Південній Кореї. Мала підняти їхній бойовий дух.
Арсен Савадов розповідає про роботу над проєктом
– 1950 року північнокорейський лідер Кім Ір Сен за спиною Організації Об'єднаних Націй та США попросив Москву про допомогу. Близько 17 тисяч переодягнених радянських солдатів разом із китайцями та монголами відтіснили Південну Корею до Жовтого моря, поки туди зайшов американський флот. Бойові дії тривали три роки. Кордон між Кореями встановили по 38-й паралелі – на ньому і співала Мерилін Монро. Дала 10 концертів. Стала символом кінця війни.
Ця історія зацікавила мене через подібність гібридних методів.
Монро після концертів у Кореї стала символом свободи. Прозвучала в американському мистецтві. Особливо – в Енді Ворґола (американський митець українського походження, у серпні 1962-го, через тиждень після смерті Мерилін Монро, за допомогою трафаретного друку наніс на полотно 50 однакових зображень актриси, деякі яскраво пофарбовані, деякі в чорно-білих відтінках, місцями розмиті, нечіткі, бліді. Асоціював їх із контрастними життям і смертю зірки. – Країна). Стала культурною іконою. Її поява на нашому пострадянському просторі важлива. Бо йде війна двох типів мислень – прозахідного та проросійського.
У залі, де транслюється відео, встановлено протитанкові їжаки у вигляді картоплі-фрі – як посилання до теми попарту і 1950-х. У цей час з'явилася культура фастфуду.
У сусідній кімнаті показуємо фото, зняті під час перформансу.
Цей жанр у сучасному мистецтві називається реінакмент. Реконструкція,вільна від зобов'язань. Римейк, переосмислення.
Ми відтворили два виступи Монро – у танкових і сухопутних військах, де вона приймає парад. Відео зробили динамічним, без зайвої серйозності. У її приїзді на фронт ідеться про мужність, гумор та енергію. Імітували не війну, а культурну історію.
Роль Мерилін Монро зіграли Андрій Кравчук та Марія Максакова (російська меццо-сопрано у грудні 2016-го переїхала в Україну. 23 березня 2017-го її чоловіка, російського політика Дениса Вороненкова застрелили в центрі Києва. – Країна). Вони працюють у різних жанрах – попспівак і оперна зірка. Так підкреслюю універсальність образу. Музика проходить крізь серця без будь-яких гендерних проблем. Та й увесь проєкт нагадує: ми боремося – заради свободи, справедливості, незалежності.
Проєкт назвав "Голоси любові", бо саме це почуття витягує нас із кризових станів.
У перформансі Мерилін Монро виконує дві композиції. Це її найвідоміша I Wanna Be Loved by You, яку заспівала у стрічці "У джазі тільки дівчата", та українська "Черемшина" – бо люблю цю пісню.
Головний герой – не Мерилін. І навіть не армія. А народ. Новий образ героя. Людина, яка сьогодні у військовій формі, а завтра – ні.
Знімали в серпні 2018-го. Залучили п'ять тисяч солдатів – режисер Сергій Проскурня домовився з військовими начальниками. На майданчику працювали режисер Олександр Стеколенко та оператор Ярослав Пілунський. Знімали без дублів, зупинити перформанс було неможливо.
Провели кілька знімальних "походів" в армію. Останні сцени фільмували під Дебальцевим, біля сірої зони.
Із цим проєктом ми розраховували потрапити на Венеційську бієнале (одна з провідних виставок сучасного мистецтва, проходить що два непарні роки у Венеції. У її рамках проводять кінофестиваль. – Країна). Думали подратувати Кремль – що Марія Максакова, яка втекла від російських спецслужб, підбадьорює українських воїнів. Мінкульт не дав нам такої можливості.
Мені важливо було творити без пафосу. У творчості завжди ніс любов до людини. Мої проєкти про шахтарів чи мертвих називали наругою і знущанням. Це від нерозуміння, що таке естетика.
Думаю, ми створили щось на зразок "Енеїди". В давньому слов'янському суспільстві існувало поняття тризни – танку життя і сексу над померлими. Люди не плакали, ховаючи рідних. Оргія починалася, щоб перемогти смерть. Це битва людини за життя. Боротьба зі страхом, танець над смертю. А хто танцює, той живий.
Масовкою керували через акустичні установки
– Чотири місяці ми писали в Міноборони, Генштаб, президенту. Просили про дозвіл реалізувати проєкт "Голоси любові", – розповідає режисер Сергій Проскурня, 62 роки. – На знімальний майданчик приїхали навіть паркетні генерали.
Перший день зйомок був одразу після закінчення репетицій військового параду у серпні 2018-го. Неймовірна спека. Асистенти бігали з бризкалками, щоб зволожувати обличчя людей.
Якщо хтось скаже, що ми використали військових, – це неправда. Усі вони знали, що знімаються в проєкті. Були інструктажі, наради, працювали мегафони й величезні акустичні установки на сотні метрів, через які керували масовкою.
Пам'ятаю момент, коли військові встали й почали рухатися до машин, бо в них за розкладом – обід. Повернулися за 3 хвилини, бо прийом їжі перенесли на пізніше. Це було о 15:00. А снідали вони о четвертій ранку.
На майданчику – гігантське скупчення людей. Кожен військовий підрозділ – це мікросвіт. Але, коли вони з'єднуються в організм, який реагує на музику, звук, візуальний образ, народжується неймовірної сили енергія.
Навіть у трагічних образах Арсена Савадова переважає радість буття. В експозиції є елементи, які можна потрактувати як бутафорію, фейк. Каска із дзеркальцями, протитанкові їжаки у вигляді картоплі з Макдональдзу. Це савадовські провокації. За цим стоять любов і надія в перемогу.
Важливо, що образ людини повертається в мистецтво. Зараз про це найбільше говорять українське кіно й театр. Зникають фальшиві оболонки. Виходить людина, якою вона є. Біофізична маса стає образом святості й життя. Любові, радості, щастя. Тому я брав участь у цьому проєкті.
У кадрах – неймовірної краси люди. Світлі, живі, насичені енергією і любов'ю. І ми розуміємо, хто нас захищає.
4 
35413
Коментарі