Життя біля Газпрому

Десь у нетрях інтернету знайшов вислів російського користувача: "Хохлы, запомните, Газпром — сила России!". Попри нелюбов цього писаки до українців, слова його — влучні.

Справді, енергоресурси — основне джерело наповнення російського бюджету. Десь четверта частина світового запасу газу перебуває під владою Москви. Саме завдяки багатствам Сибіру та Далекого Сходу Кремль панує над іншими територіями.

По-перше, газ дозволяє не думати про виробництво чогось іншого. По-друге, тримати достатній для Східної Європи та Азії рівень життя. Це пом'якшує існуючі соціальні та етнічні проблеми, забезпечує певний порядок та стабільність. По-третє, через газ та нафту Москва може не зважати на рівень зовнішніх вкладень. Інвестиції, як відомо, люблять ліберальні режими — суди, право, низькі податки та економічну свободу загалом. Кремлю це все не треба — в енергоресурси й так вкладатимуть. Це означає, що Путін може дозволити собі будь-який рівень зловживання в країні, показове нахабство — на міжнародній арені.

Газ дозволяє вирішувати й зовнішні проблеми. По-перше, це важіль впливу на країни Європи. Прибутковість їх промисловості залежить від ціни на блакитне паливо. По-друге, газ — єдина причина, з якої США та ЄС триматимуть цілісність Росії. Звісно, їхні дипломати гримітимуть словами про санкції. Мабуть, вони не проти прибрати б особисто Путіна, але є дилема. Його можна відсторонити від влади лише тоді, коли підірвати соціальний лад у Росії. Це можна зробити тільки через зниження цін на енергоносії. Проте Газпром — це фундамент Росії. У разі його краху впаде й країна. Це означає, що багатства Сибіру та Далекого Сходу опиняться під Китаєм у тій чи інші формі. Із багатствами цих регіонів Піднебесна стане загрозою для всіх. А Вашингтон отримає головний біль із російською ядерною зброєю. Навіщо їм ці проблеми?

Тому Україна продовжуватиме жити в добу газового іга. Для Путіна Крим — президентство на все життя. Разом із ним управління компанією "Газпром". В анексії півострова та безладах у східній Україні бачимо дорогу передвиборну кампанію московської еліти. І хоч би що там говорили про збитковість таких дій для Росії, Путін знає, що воно того варте. Принаймні для нього. За Крим росіяни пробачать йому все — так вони створені.

Колись Леонід Кучма написав книжку "Україна — не Росія". Другий президент хотів донести до нас прописні істини. Тепер необхідно збагнути іншу реальність: наш сусід — не Росія, наш сусід — Газпром. Росія — те, чим він уміло прикривається.