Польща та Литва виявилися ефективними лобістами просування України до Євросоюзу. Скажімо, раніше французькі лідери в публічних виступах уперто оминали перспективу можливого вступу нашої держави. Але наполегливість польської та литовської дипломатії не виявилася марною.

Минулого тижня під час візиту до Польщі французький президент Ніколя Саркозі заявив:

— Коли приїздиш до України і відвідуєш Київ, то почуваєшся в європейській столиці. На принциповому рівні, за географічними та культурними ознаками, Україна однозначно належить до Європи.

Здавалося б, нічого революційного. Проте оту географічну та культурну очевидність надто довго не бажали визнавати чимало французьких політиків. Звичка до тісного політичного партнерства з Москвою та усвідомлення енергетичної залежності від Росії робили свою справу.

Коли відвідуєш Київ, то почуваєшся в європейській столиці

Нині ж Франція готується до піврічного головування в Євросоюзі. Без підтримки всіх без винятку членів ЄС Париж не зможе успішно реалізувати власні ініціативи та проекти. Тож доводиться зважати на колишні соціалістичні країни, які є прихильниками вступу до ЄС України та Грузії.

Отже, Східна та Центральна Європа починають набувати реального впливу на політику ЄС. З-поміж нових членів організації голоси Варшави та Вільнюса чути найвиразніше. Зокрема Польща та Литва домагаються солідарної енергетичної політики ЄС у переговорах щодо газу й нафти з Росією. Користуючись правом вето, ці країни блокують підготовку частини документів майбутнього саміту ЄС—Росія. Нова східноєвропейська солідарність стає фактом сучасної політики. До цієї новини починають звикати західні держави Євросоюзу.

Французьке головування передбачає чи не вирішальну стадію підготовки нової, посиленої угоди між ЄС та Україною. Довкола неї також точаться серйозні суперечки. Київ хоче бачити там зафіксовані перспективи членства в Союзі. Щоправда, у французькому проекті документа станом на сьогодні слово "членство" згадують побіжно, а конкретні перспективи не уточнюють.

Навіть незначним перемогам загалом прийнято радіти. Але нову, відкритішу позицію Франції щодо України дещо затьмарює внутрішньополітична метушня в самій Україні. Її добре видно з-за кордону. То й не диво, що дипломатичне просування нашої країни до ЄС більше забезпечують польські та литовські політики. Українські ж можновладці настільки захопилися черговим перерозподілом повноважень, впливів та ринків, що про Євросоюз забули.

А Саркозі навряд чи міг менш дружелюбно висловитися про Україну у Варшаві. Бо поляки з головою засипали його незручними запитаннями. От якби ж то офіційний Київ так наполегливо боровся за національні інтереси держави.

×