Президент Віктор Янукович доручив уряду з травня підвищити пенсії мінімум на 100 грн та підняти мінімальні зарплати. Виплатити по 1 тис. грн вкладникам Ощадбанку СРСР. 2008 року такі ж виплати також ініціювала тодішній прем'єр Юлія Тимошенко.

— На виконання обіцянок необхідно від 10 до 16 мільярдів гривень щороку. Новий податок на багатство, за оцінками нашого центру, принесе до 600 мільйонів гривень. Тому є три основні джерела фінансування обіцянок президента. Перше — збільшити дохідну частину бюджету. Це можливо через підвищення податкових ставок або неповернення експортерам податку на додану вартість. Дія небезпечна, бо експортери не доінвестують кошти в підприємства та зарплати працівникам. Друге джерело — збільшення бюджетного дефіциту. Його треба покривати надходженнями від приватизації або позичками. Великої приватизації у нас не очікується. На зовнішньому ринку гроші зараз дорогі. На внутрішньому можливості мінімальні, бо Нацбанк зменшує пропозицію гривні для утримання курсу нацвалюти. Третє джерело — перерозподіл видаткової частини бюджету, коли кошти перекидаються з однієї статті на іншу — з капітальних витрат на поточні.

Думаю, влада використовуватиме всі три варіанти. Ці дії виправдовуються не економічною, а політичною логікою.

— Заяви президента про виплати будуть підставою для підвищення цін. Коли уряд Януковича підняв пенсії перед виборами 2004 року, м'ясо подорожчало вдвічі. Сьогодні монополізація економіки ще більша. Уряд має готуватися до зростання цін — тиснути на виробників харчів, щоб ті почекали з підняттям цін до виборів.

Кошти на ці виплати "знаходитимуть" через тиск на бізнес. Загальна схема така — розподіл грошей від середнього класу до найбідніших верств населення в інтересах найбагатших. Усе для того, щоб багаті й далі залишалися при владі. По-іншому "покращувати життя" за теперішньої політико-економічної моделі неможливо. Влада спирається на дві верстви. Перша — олігархи, які зацікавлені у високих цінах на товари й дешевій робочій силі. Друга — найбідніші громадяни, які залежні від державних виплат. За прихильність бідного населення України б'ються всі політики, підкидаючи їм шмат.

— Ми — бідна нація. Тому якщо людям щось дають — це краще, ніж коли забирають. Старі люди довірливі, як діти. На них і розрахований такий популізм. Можна критикувати роздачу гречки, але люди братимуть, і частина голосуватиме за "гречкодавця". Ефект від такого підкупу буде чим далі, тим менший.

Наша опозиція — це продовження влади. Вона робила б те саме. Згадайте хоч "Юлину тисячу". А зараз опозиції треба ігнорувати цю тему і переключатися на інші, де вона сильніша.

— Дії президента орієнтовані на осінні парламентські вибори та підвищення рейтингу влади. Цільовою аудиторією такої щедрості держави є пенсіонери. Вони переважно і ходять на вибори. У нас бідна країна, тому президент і Партія регіонів отримають певний політичний ефект. Але в довгостроковій перспективі це не означає нічого хорошого. Влада має створювати можливість заробити, а не давати тисячу до виборів, щоб потім забрати дві.

×