Він називав себе "Микола Середа, українець із Сумщини"

Однією з найпомітніших постатей українського інтернету часів самого його початку, приблизно із 1993-го, був канадець українського походження Микола Середа. Справжня його біографія невідома. Ще за життя він сам себе перетворив на міф.

Дехто підозрює, що він був агент КДБ, до того ж надзвичайно успішний. Інші кажуть, що він був просто собі на умі. Але всі визнають його колоритність. Торік цей чоловік помер.

— Уперше я помітив канадійського діда 1993-1994 року у "Юзнеті". Це була така мережа відкритого публічного спілкування із 1980-х, попередник "Фейсбука" і сучасних інтернетівських форумів, — розповідає один із перших інтернет-фахівців України, 44-річний киянин Андрій Стесін. — Він називав себе "Микола Середа, українець із Сумщини". Тролив усіх за невживання української мови. Його показовий патріотизм викликав у мене підозру, що він або шизофренік, або талановитий провокатор.

Я проаналізував його спілкування і виявив, що дід Микола намагався контактувати переважно з науковцями, — продожує Стесін. — Вибрати їх серед користувачів електронної пошти тоді було просто — за доменними іменами неважко було встановити, хто є хто. За деякий час працівник одного з колись легендарних київських наукових інститутів розказував мені, що для фінансування своїх досліджень усі матеріали надіслав до Канади. Там їх розглядає потенційний чи то грантодавець, чи то інвестор. "Середа?" — запитав я. "Так. А звідки ви знаєте?".

Виявилося, дід Микола з Канади розводив українських світочів науки, як лохів. Витягував із них описи всього, під що ті хотіли отримати гранти або інвестиції. Наскільки мені відомо, ніхто у відповідь не отримав нічого. Після цього я перестав сприймати його за невинного шизофреніка.

Якось дід Микола розповів, що 1959 року закінчив радіофакультет Київського політеху. А 1961-го втік до Канади. Там отримав роботу в компанії, яка розробляла новітні на той час системи супутникового зв'язку.

Через друга мого батька, який закінчував радіофак КПІ того ж року, я отримав і передивився випускні альбоми декількох факультетів 1959-го. Фотографія людини на ім'я Микола Середа була відсутня. Більше того, ніякого "Миколи Середи із Сумщини" не пам'ятав ніхто!

Виходить, що він не закінчував політех 1959 року, або у нього тоді було інше ім'я. Утекти із СРСР просто так людина не могла. Це можна було зробити тільки з дозволу влади. Що він робив два роки після закінчення вузу — не написав.

Якщо згадати, що в академії КДБ відібраних ще під час навчання випускників вузів додатково навчали саме два роки, то маємо гіпотезу, яка пояснює всю хронологію. Він був випущений із СРСР як агент, фахівець із промислово-технологічного шпигунства. Просто так потрапити у розпал холодної війни до секретів супутникового зв'язку було неможливо.

Український блогер Олена Білозерська віртуально дружила з Миколою Середою. Каже, він не міг закінчити КПІ 1959-го, бо йому тоді було лише 13 років.

— Він різним людям розповідав різні версії свого життя, — говорить Білозерська. — Що там правда — не знаю. Він часто писав фразу: "Ужиток мови іноземних загарбників є ознака зради". Називав мене "панночко Оленко". Перекладав мої вірші англійською й французькою. Ми багато спілкувалися з ним на форумах і в "приваті". Дуже переживав за Україну, але категорично відмовлявся сюди їхати.

— Так, канадійський дід у різні часи публікував різні версії своєї біографії, це я підтверджую. Але був він патріотом чи шпигуном? Чи намагався допомогти Україні та українцям, чи просто паразитував на наївності? Не знаю і ніколи вже не дізнаюся, — коментує Андрій Стесін.

Олена Білозерська продовжує:

— У нього є четверо дітей — двоє дочок та двоє синів. Один із них, Мішель кілька років тому приїздив і жив у мене. Його мама була норвежка. Мріяв вивчити материну норвезьку й українську — батькову.

Якось Мішель написав, що батька поклали до лікарні. Йому зробили операцію на шлунку. Після того пан Микола втратив інтерес до всього. Я послала йому листа, щоб Мішель роздрукував його великими літерами і він міг прочитати. Але він не зміг. Тоді я написала англійською і Мішель прочитав його вголос. Я писала: "Живіть, ви нам потрібні". Він підбадьорився, а на завтра помер. Це було торік у січні.

Ким був насправді дід Микола? Як його звали у дитинстві? Якими шляхами вела його доля? Напевне, не дізнаємось уже ніколи. Ті, з кого починався український інтернет, хто у полеміці з дідом Миколою набиралися досвіду онлайн-спілкування, кого канадійський дід паплюжив останніми словами і вони відповідали йому навзаєм — всі його пам'ятають і згадують водночас і з гумором, і з повагою. Міф про Миколу Середу став часткою історії тієї України, яка увійшла до світового інформаційного простору.

×