Керівник департаменту соціальних досліджень Фонду суспільної безпеки Юрій Гаврилечко, 31 рік, вважає, що передвиборні обіцянки партій-лідерів не відповідають реаліям економіки.

Які соціальні передвиборні обіцянки є типовими?

— Збільшення виплат при народженні дитини, мінімальної та середньої зарплат і пенсій.

Хто найбільше обіцяє за народження дитини?

— Партія регіонів: 11700 гривень — за першу дитину, 25 тисяч — за другу й 50 — за третю та наступну. Якщо зберігатимуться нинішні темпи народжуваності, то на цей пункт програми потрібно 9,3 мільярда гривень. Тобто втричі більше, ніж було передбачено в бюджеті на 2007 рік. Наскільки це реально, сказати важко. У будь-якому разі — така ініціатива насторожує.

Чи дали нинішні виплати в розмірі 8,5 тисячі гривень бажаний ефект?

— Торік кількість немовлят зросла на 8%. Та при цьому за статистикою МВС кинутих дітей порівняно з 2004 роком побільшало в 3,5 разу. Тоді залишили дві тисячі дітей, 2005-го — 2 971 а 2006 року — аж 4 347. Прогнозований показник на цей рік — 6 600 дітей.

Збільшуючи виплати, держава підштовхує малозабезпечені категорії громадян до народження дітей як певного бізнесу. Політикам варто зрозуміти, що спроби вирішити соціальні питання чисто "монетарними" методами, прямими дотаціями ефективні лише під час гуманітарних катастроф. Вони ніколи не дають стійких соціальних результатів. А позитивний ефект можуть мати лише в комплексі з іншими заходами соціальної політики.

Отож усі ці передвиборні обіцянки, у принципі, здійсненні, але результатом буде збільшення кількості соціальних сиріт.

А що обіцяють фаворити перегонів стосовно збільшення зарплати?

— Партія регіонів пропонує на наступний рік підвищити мінімальну зарплату до 90% прожиткового мінімуму, який становитиме 613 гривень. Тобто — до 552 гривень, або на 25% більше від нинішньої мінімальної зарплати. Водночас "регіонали" обіцяють зрівняти 2009 року прожитковий мінімум та мінімальну зарплату, а на її ж основі формують всі соціальні виплати. Ця обіцянка практично вже реалізована прийнятим торік законом, ініційованим соціалістами.

Але мінімалка плюс 20% від неї — це зарплата працівника першого розряду в тарифній сітці, а від цього рахують усі інші. У нас 3,5 мільйона осіб — працівники бюджетної сфери. Відповідно, їхній фонд оплати в загальному по країні — близько 30%. І підняття мінімальної зарплати спричинить у бюджеті дірки. Щоб збільшити зарплату бюджетникам треба, щоб у доходній частині бюджету з"явилися на це гроші.

Але збільшення мінімальної зарплати пропонують не лише "регіонали"?

— Президент пропонує збільшити її до 500 гривень., "Наша Україна — Народна самооборона" — до 600. БЮТ це в своїй програмі не прописав, як немає в них конкретики і щодо середньої зарплати.

Мінімальна зарплата становитиме 4800 гривень. Це — суцільна фантастика

Стосовно зарплатних обіцянок НУ-НС, то вони дещо суперечливі. При мінімальній зарплаті в 600 гривень хочуть довести середню до 2100. Сьогодні цей показник — 1255 гривень. Виходить, що за задумом НУ-НС середня зарплата буде більшою за мінімальну в 3,5 разу. Але це можливо за великого відсотка високооплачуваних фахівців. Але ж у тих-таки лікарнях працюють не лише лікарі вищої категорії, але й медсестри, фельдшери, нянечки. Тож або треба підняти планку мінімальної зарплати гривень до 800, або зменшувати середню.

Чіткі цифри по зарплатах є в передвиборній програмі комуністів та  Блоку Литвина. Останній пропонує ввести погодинну оплату праці на рівні 25 гривень зі збереженням 40-годинного робочого тижня. Тоді мінімальна зарплата становитиме 4800 гривень. Це — суцільна фантастика.

А що пропонують комуністи?

— Обіцяють мінімальну зарплату на рівні 792 гривень. Але їм варто було б поцікавитися в профспілок і роботодавців — чи потягнуть вони таке підвищення? Ще комуністи хочуть збільшити частку зарплати в структурі собівартості продукції до 60% замість нинішніх 10 — 30%. А якщо підняти зарплату в 2–6 разів, то різко зросте вартість продукції. Крім усього іншого, її неможливо буде експортувати.

Загалом, комуністи — в своєму репертуарі. У них держава зобов"язується протягом трьох років ліквідувати дитячу безпритульність, а за п"ять повернути громадянам знецінені вклади Ощадбанку. Ніхто не проти, але не зрозуміло — за рахунок чого це буде зроблено?

А як щодо пенсійних обіцянок?

— Партія регіонів нічого фантастичного не пропонує і конкретних цифр не наводить. Планують 2009 року ввести другий рівень пенсійної реформи — накопичувальну систему. Але це — планова акція. Збиралися провести її цього року, та не вдалося. Бо потрібно, щоб бюджет Пенсійного фонду був бездефіцитним. А він став таким лише зараз. Якщо ситуація збережеться, то ця обіцянка здійсненна. Але гроші мають акумулюватися на рахунках не менше десяти років. Отже, пенсії з накопичувального фонду почнуть виплачувати не раніше 2019-го. І нинішня пропозиція "регіоналів" ніяк не вплине на розміри пенсій нинішніх пенсіонерів.

У БЮТ щодо пенсій кілька суперечливих заяв. Наприклад, їх пропонують збільшити до рівня 80–90% від середньої зарплати. Солідарна ж система передбачає теоретично максимум 40%. На цю ініціативу БЮТ необхідно 221–249 мільярдів, а це в 2,5 разу більше за бюджет Пенсійного фонду 2007 року. Чи зможуть роботодавці виплачувати працівникам по два оклади, щоб один з них ішов до Пенсійного фонду? Навряд чи.

У чому типові промахи пенсійних прожектів партій?

— Вони не враховують реального стану ринку праці та демографічної ситуації в країні. Щорічно на пенсію виходить 600 тисяч українців, а працювати починає 350–400 тисяч. Така тенденція зберігається. Солідарна ж система була розрахована на те, що працюючих буде вп"ятеро більше, ніж пенсіонерів.

Який загальний висновок щодо соціальних обіцянок учасників виборів?

— По всіх передвиборних програмах видно — ніхто їх не збирається виконувати. У жодній програмі не йдеться: те, що ми обіцяємо, маємо зробити з вашою допомогою. Або — для того, щоб щось одержати, треба працювати.

Практично ніхто з прохідних партій не зіставив свої соціальні пропозиції з чинним законодавством, не прорахував їх з огляду на реалії економіки й не позначив — звідки братимуть гроші на ці ініціативи.

А що буде, якщо раптом дотримаються своїх передвиборних обіцянок?

— Не дай Боже, якщо всі вони будуть виконані в повному обсязі! Тоді на нас очікує повторення 1994 року — зростання цін і божевільна інфляція. Нереально за нинішніх темпів виробництва й ефективності праці мати таке соціальне навантаження на працюючих і бізнесменів. Ніяка тіньова економіка не забезпечить троєкратне зростання пенсій та п"ятикратне — зарплат.

×