Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, 49 років, аналізує виборчі списки політичних сил і вважає, що процес поглинання дрібних партій неминучий.
Чи впораються так звані речники Партії регіонів — Тарас Чорновіл, Інна Богословська, Нестор Шуфрич — із роллю "колективного Кушнарьова"?
— Євген Кушнарьов був не просто спікером партії, він був її ідеологом. Його роль не зводилася до банальної передачі певних повідомлень до споживача. Кушнарьов був серйозною людиною, політиком за покликанням. Нинішня трійка спікерів партії могла б претендувати на статус колективного Кушнарьова. Однак вони не мають тієї ідеологічної респектабельності, яка була притаманна Кушнарьову.
Ця трійка спікерів сформувалася більше з точки зору телевізійної політики. Від них напевно чекають, що вони активно братимуть участь у різних телевізійних шоу. Кожен з трійки атакуватиме спікерів своїх конкурентів. Нестор Шуфрич виступатиме проти Юрія Луценка, Тарас Чорновіл — проти В"ячеслава Кириленка, Інна Богословська протистоятиме Юлії Тимошенко.
Ця трійка блискуча. Однак мало бути просто активними на екрані, пускати пил та галасувати. Усе це може призвести до зворотного ефекту, на який, імовірно, не розраховуватиме ця спікерська бригада. Адже Шуфрич і Богословська популярні лише на сході й аж ніяк не в центрі чи на півдні України. До того ж, чи не відвернеться виборець партії "Віче" від лідера, який став одним із спікерів-"регіоналів"?
У списку Партії регіонів лідери інших партій — Анатолій Кінах, Валерій Коновалюк. Скільки потрібно часу для остаточного поглинання дрібних партій великими?
— Зараз створюються партії дисциплінарного типу, які й формуватимуть парламент. Раніше партії нагадували картельні об"єднання різних груп. Вони були активними лише під час передвиборної кампанії, коли лідери демонстрували показну єдність. Та зараз процес злиття та поглинання дрібних партій неминучий. Малі політичні проекти вмиратимуть, спонсорів буде все менше.
Нові покоління входитимуть у політику не через нові проекти, а виключно через внутрішньополітичну ротацію. Настає епоха партій-монстрів. Конкуренцію сьогодні може витримати лише партія з ідеологічною нішею. У парламенті будуть виключно чотири-п"ять партій.
Ринат Ахметов спростовує чутки про те, що в Партії регіонів існує конфлікт між ним та Андрієм Клюєвим. Нинішній список партії не надто переконує в цьому?
— Конфлікту немає. Це просто публічна суперечка. Конфлікт може виникати, коли в партії є окремі фракції та два лідери, які конкурують між собою. Але ж ані Ахметов, ані Клюєв не є такими. Лідер — Віктор Янукович, який стоїть понад суперечкою. Вони ж просто спонсори партії, які хочуть провести до списку побільше своїх людей та отримати контроль над партією.
Ці дві фінансові групи по-різному бачать свої бізнес-інтереси, по-різному прагнуть представляти Партію регіонів в Україні та на Заході. Назвати це політичним конфліктом було б перебільшенням. У "регіоналів", коли раптом виникає якась зовнішня загроза для партії, усі внутрішні конфлікти одразу виходять на другий план. Це — суперечка стосовно розстановки своїх людей, а не боротьба за монопольне лідерство.
Спонсорів буде все менше
У кулуарах на з"їзді Партії регіонів говорили, що Віктор Медведчук не потрапив до списку, бо не зійшовся у поглядах з Ахметовим. Навколо чого може бути у них суперечка?
— Партія регіонів не переварила б негативного іміджу Медведчука. Він був би репутаційною гирею на ногах партії в електоральному забігу. "Регіонам" такі самодостатні партійні лідери, публічні знакові персони не потрібні. Та й жодних коаліцій з іншими партіями типу СДПУ (о) Партія регіонів не створюватиме. Монстр не може бути на рівних з політичними ліліпутами. Йому треба лише витягнути кращих з малих партій, а самі партії відкинути на узбіччя політичного шляху.
У списку "нашоукраїнців" з"явився Святослав Вакарчук, Блоку Юлії Тимошенко — Олександр Пономарьов. Навіщо в списках знову "зірки", адже досвід уже довів їхню неефективність у політиці?
— "Зірки" партіям не завадять. Вони — люди знакові, їх впізнають. Поява "зірок" у списках розрахована на молодь. До того ж партії цим наслідують традиції королівських дворів — мати при собі і блазня, і співака, і ворожбита. Та й партіям-монстрам не потрібен рівний якісний склад депутатів. Достатньо кількох спікерів, усі інші мають бути статистами. Артисти в політику не влазитимуть. Їх не цікавитиме, що з того чи іншого питання вирішив лідер. Бо ці питання не для профанів, а для втаємничених. Усі люди після першої партійної "десятки" — солдати, завдання яких натискати на потрібні кнопки.
Чому і НУ-НС, і Партія регіонів знову тримають родичів у списках? Невже вони не розуміють, що це дискредитує їх перед виборцями?
— Так, дискредитує. Але не призводить до втрати електорату. До своїх партій лідери ставляться, як батьки до родини. Вони дають родичам квиток до елітного клубу. Бо це — багатство, почесті телевізійної слави, поїздки за кордон, вплив і статус. Родичам створюють комфортні, неконкурентні умови для кар"єри. Не будуть же лідери відправляти своїх дітей працювати на Троєщинський ринок чи на завод.
Навіщо НУ-НС фактично вже зіграний політичний проект — Олександр Омельченко?
— Омельченко потрібен Юрієві Луценку, щоб виграти вибори мера Києва. Тому "Наша Україна" була змушена погодитися. Потрібен буде вплив, зв"язки та досвід Омельченка, гра на контрастах між ним та Черновецьким. Усе це Луценкові може знадобитися.
Яким бачиться політичне майбутнє Петра Порошенка?
— Він візьме паузу та зосередиться на політико-економічному напрямі. Можливо, стане головою Нацбанку. Та він ще повернеться у велику політику. Порошенко — молодий, але вже досвідчений. Зараз йому треба чекати на білу смугу. У нього ще багато часу та сил. Просто політична фортуна має знову повернутися до нього.
Чому список БЮТу так мало змінився?
— Юлія Тимошенко повинна була продемонструвати дієвість власних слів. Вона виконала свою обіцянку. Усі депутати, що склали свої депутатські мандати, отримали врешті прохідні місця. До того ж лідерка БЮТу сама може виконувати роль спікерської першої "п"ятірки".
Її список грамотно складений по регіонах. На кожну область у Тимошенко є серйозні групи депутатів, які працюватимуть і за себе, й за "того парня", і за блок в цілому, й за Тимошенко зокрема.
На що на цих виборах сподіваються дрібні партії, як-от соціалісти та блок Литвина?
— Соціалісти вже можуть тільки сподіватися, що доля повернеться до них не спиною. Але це сподівання на диво, а не чітко розроблена стратегія на політичний успіх. Олександра Мороза від поразки на цих виборах не врятує нічого, навіть якщо він візьме до списку бабу Параску.
Володимир Литвин розраховує на виборця, який сумнівається. Він думає, що зможе повторити крок Тимошенко, коли вона закликала голосувати за неї як за прем"єра. Литвин сподівається, що виборець десь у глибинці проголосує за нього як за третю силу. І що в цьому йому допоможуть представники колишньої кучмівської номенклатури в регіонах. Такий сценарій не зовсім і фантастичний, та поки що він лише гіпотетичний.
7 
35413
Коментарі