— В Україні зараз розрегульована система теплопостачання. Теплокомуненерго постійно порушують графіки опалення, через це маємо перевитрати газу, а люди отримують неякісні послуги. Наприклад, у будинках поблизу котельні жарко в квартирах. А мешканці будинку за 2 кілометри — мерзнуть, — каже голова Національної комісії з державного регулювання у сфері комунальних послуг Валерій Саратов, 58 років.

Як реформувати комунальний сектор?

— Перше — треба зруйнувати монопольний ринок виробництва тепла — розділити котельні чи теплоенерго з транспортуванням по трубопроводу й доставкою в будинки. Що стосується підприємств теплогенерації — тут можуть бути задіяні приватні інвестори. Замість старої котельні поставити сучасну і пропонувати місту купувати в неї тепло. І це тепло, за рахунок впровадження нових енергозаощаджуючих технологій, коштуватиме дешевше. Труби залишаться в комунальній власності. Можна встановлювати не котельні, а когенераційні установки, що виробляють і тепло, і електроенергію. Тоді ефект буде ще відчутніший.

Друге — встановити лічильники на котельнях. На середину листопада ними було обладнано 58,7% котелень. У Вінницькій, Волинській, Кіровоградській, Одеській, Харківській областях котельні повністю працюють з лічильниками. Коли таке буде в цілій країні, прилади обліку повинні з'явитися у всіх багатоквартирних будинках.

Це дозволить зменшити тарифи на тепло?

— Ні. Тарифи на тепло напряму залежать від ціни на газ, який дорожчає щокварталу. Але встановлення лічильників дозволить сплачувати за послуги менше. Зараз в абсолютній більшості багатоквартирних будинків розрахунок розміру оплати за тепло прив'язаний до площі квартир. Так бути не повинно. Вихід один — встановити в кожному багатоквартирному будинку індивідуальні теплові пункти, обладнані лічильниками тепла та автоматичним регулюванням температури теплоносія. Мешканці зможуть самостійно регулювати температуру в квартирах, збільшуючи чи зменшуючи подачу тепла. На практиці це дає економію близько третини коштів. Упродовж трьох-чотирьох років обладнання окупається.

Що потрібно впроваджувати: єдині тарифи чи єдину методику їх визначення?

— Єдиний тариф можливий, якщо всі теплогенеруючі підприємства виробляють тепло за однаковими технологіями й мають рівну кількість споживачів. А так не є. Наприклад, жителі райцентру Здолбунів на Рівненщині платять за тепло більше, ніж жителі Кременчука — 522 гривні проти 351. Для першого міста щороку виробляють майже 33 тисячі гігакалорій, а для другого — 179 тисяч. Але різниця в ціні для споживачів пояснюється різною собівартістю тепла: за великих обсягів виробництва вона менша і навпаки. Можна збудувати у Здолбунові нову котельну із сучасним устаткуванням. Але на такий крок ніхто не піде — дорого, термін окупності розтягнеться до 50 років.

Зараз Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства затвердило єдиний підхід до формування тарифів. Єдиний підхід полягає в тому, що 296 ліцензіатів подають розрахунок собівартості тепла за чітко визначеними пунктами — операціями. Комісія їх аналізує, перевіряє відповідність і встановлює тариф. Обговорюємо питання створення цінового коридору.

Чи можна зрівняти тарифи на теплопостачання хоча б у регіонах, щоб уся область платила однаково? Як це зробити?

— Зараз різниця між тарифами на тепло в різних регіонах сягає 80 відсотків. Наше завдання — зменшити цю різницю хоча б до 50, а потім — до 25. Але тільки командними методами тут нічого не зробиш. Області могли б самі вирівнювати тарифні піки. Наприклад, за рахунок укрупнення підприємств. Коли в якомусь великому місті тариф збільшиться на копійку, від цього виграють споживачі містечка, в якому собівартість тепла об'єктивно вища.

Куди споживачам скаржитися за ледве теплі батареї?

— За холодні батареї можна судитися, лише коли у споживача є договір на послуги теплопостачання. Це може бути договір із жеком, теплоенерго. Але в більшості споживачів такого документа немає. У такому випадку необхідно скаржитись у районне чи міське управління комунального господарства. Там створюють комісію з представників жеку та підприємства, що виробляє тепло. Якщо в квартирі справді нижче плюс 18 градусів, комісія складає акти, споживачеві роблять перерахунок. Наприклад, по Севастополю, який я очолював, торік за опалювальний сезон ми повернули 3,4 мільйони гривень.

×