Директор Інституту стратегічної політики Андрій Мішин, 42 роки, вважає однією з найважливіших складових нинішньої кризи газову.

Що думаєте про політичну ситуацію в Україні?

— Її можна охарактеризувати як "параполітика". Термін виник в Італії в кінці 1970-х, коли там прокотилася хвиля спричинених боротьбою з мафією політичних убивств. "Параполітика" означала непрозору політику ("пара" в перекладі з латини — "біля" або "за межами" чогось). І коли українські політики та державні діячі говорять про "прозорі рішення", вони сильно лукавлять. Адже весь український політичний процес складається з непрозорих, сепаратних політичних переговорів та зрештою зводиться до рівня міжособистісних відносин між конкретно взятими політиками.

Сьогоднішня криза спричинена лише внутрішніми чинниками чи є якийсь зовнішній "подразник"?

— Однією з найголовніших причин є газове питання. Пов"язаність України з "РосУкрЕнерго" — яке, в свою чергу, пов"язане з Росією та "Газпромом" — дуже хвилює як український, так і міжнародний капітал. Адже майже всі великі українські бізнесмени — Ринат Ахметов, Ігор Коломойський, Сергій Тарута, Віталій Гайдук — прив"язані до ціни на газ. А особливо зацікавленими у виведенні з українського ринку "РосУкрЕнерго" є американські корпорації, які зараз намагаються потрапити на наш ринок. Саме через цей інтерес у США на найвищому рівні підтримали ініціативу Юлії Тимошенко з проведення дострокових парламентських виборів ще під час її березневого вояжу до США. Утім, тут є велика проблема — "РосУкрЕнерго" фактично напряму пов"язане з першими особами держави.

Спочатку приймають політичне рішення, а потім під нього шукають юридичне підґрунтя

Газова складова є й у домовленостях щодо проведення дострокових виборів, досягнутих президентом і прем"єром 4 травня. Фактично це був "бартер". Президентові пообіцяли не чіпати схему "РосУкрЕнерго" й участь у виборах Партії регіонів. Коаліції ж дали гарантії недопущення радикальних дій з боку Ющенка. До речі, у складі робочої групи опинилися майже самі представники великого бізнесу з обох боків "барикад". Це також засвідчує, що в Україні всі питання вирішуються не шляхом широкого діалогу чи звернення до виборців, а через кулуарні домовленості представників великого капіталу.

Як мала б ставитися до подій в Україні Європа?

— При тому рівні сподівань, які Європа покладала на лідерів помаранчевої революції, їхні дії зараз викликають там принаймні подив. Абсолютно незрозумілою для європейців річчю є поширена в Україні практика ухвалення рішень без попереднього прорахування їхньої правомочності. Тобто спочатку приймають політичне рішення, а потім під нього шукають юридичне підґрунтя та пояснення.

Україні варто забути про євроінтеграцію на найближчі роки?

— У нас не так вже й мало симпатиків у Європі. Багато хто в ЄС вважає, що Україна має "перехворіти" правовим нігілізмом і через це навчитися вести політичний діалог на всіх рівнях суспільства. Тому те, що зараз відбувається в Україні, — це необхідний етап у нашому розвитку. Звичайно, краще вчитися на чужих помилках, але коли ж нам таке вдавалося? Тож європейці виходять з того, що, якщо кризу не можна оминути, треба мінімізувати втрати від неї. А способом це зробити є позачергові вибори — і до цього нас намагаються підвести європейські політики та експерти.

×