Кажуть, жахливо пережити власних дітей. Але ще трагічніше, коли діти відмовляються від рідних батьків.
Одна знайома опікується справами усиновлення та позбавлення батьківських прав у районній держадміністрації. До неї на прийом прийшов молодик із проханням якомога швидше ... зробити його сиротою. Мовляв, це потрібно, аби поновитися на бюджетну форму навчання одного зі столичних вищих навчальних закладів — звідти його відрахували за неуспішність. Якийсь юрист надоумив: дітей-сиріт держава вчить за свій кошт.
Щоправда, студент уже не дитина — йому 22 роки. У своєму рішенні він не вагається. Мовляв, жодного зиску від родини не має: батько вже кілька місяців не присилає грошей, то навіщо йому така сім"я? Зауваженню, що час працювати самому й допомагати рідним, чоловік здивувався.
Його важко зрозуміти тим дітям, які залишилися без родин не за власним бажанням. Для багатьох українських сиріт рідною домівкою є будинок дитини, а потім інтернат. У традиційних для нас інтернатних установах вихованцям надають соціальну та юридичну допомогу. Стежать за тим, аби не порушували їхні права, аби за ними зберегли квартиру, відкривають ощадкнижку, піклуються про подальшу професійну освіту тощо.
Виплати мають бути такими ж, як при народженні дитини
Проте все це незабаром може зникнути. Пріоритети державної політики тут змінюються. Система інтернатних установ поступово знищується. По-перше, у програмі уряду пропонують зняти їх із бюджетного фінансування, надати статус комунального підприємства, неприбуткової організації. І змусити такі заклади брати участь у конкурсі на державне замовлення. Тобто отримувати бюджетні кошти через тендер. По-друге, принаймні у Києві існує вказівка згори не посилати до інтернатів дітей, батьки яких позбавлені опіки над ними. Куди завгодно, аби не в інтернат. Проте для усиновлювачів зазвичай привабливими є маленькі діти. Підлітки мало кого цікавлять. Де бути їм, доки триває процес позбавлення батьківства — а суди часто тягнуться півроку — невідомо. Як альтернатива у столиці створено реабілітаційні центри. Вони діють здебільшого на кошти закордонних благодійників. Там дітям дають притулок, годують, одягають, але не навчають — домовляються про це зі школами.
Колективні форми замінюватимуть сімейними. Проте бажаючих створити будинок сімейного типу чи взяти під опіку дитину-сироту не так уже й багато. Уряд Тимошенко намагається привабити опікунів та усиновлювачів грішми. Виплати мають бути такими ж, як при народженні дитини — 12,5 тис грн за першу, 25 тисяч — за другу та 50 — за третю. Але гроші платитимуть за малюків, народжених після 31 грудня 2007 року. На дитину двох чи більше років ту премію вже не дадуть.
2 
35413
Коментарі