На гербі Росії споконвіку красується двоголовий орел. Проте російську державу рідко очолювали одразу два правителі. Востаннє це було наприкінці XVII ст. Тоді кремлівські майстри спорудили для царів Івана V і Петра I спеціальний двомісний трон. Нині росіянам саме час майструвати новий віртуальний престол із подвійним сидінням — для новообраного президента Дмитра Медведєва та для Володимира Путіна, який готується пересісти в крісло прем"єр-міністра.

Президент України Віктор Ющенко сподівається, що з обранням Медведєва "добросусідські відносини між нашими державами продовжуватимуть динамічно розвиватися і зміцнюватися".

Скандальний депутат російської Держдуми Костянтин Затулін сказав учасникам з"їзду в Сіверськодонецьку:

— Можливо, я когось засмучу за стінами цієї зали: Путін нікуди не зникає, і Росія продовжує йти своїм курсом.

Російський посол Віктор Черномирдін запевнив українців: тандем Медведєв—Путін зразка-2008 не схожий на дует Ющенко — Тимошенко 2005 року.

Та як розгортатимуться події в Білокам"яній напевне не знає ніхто, навіть Путін і Медведєв. То ж залишається лише перебирати можливі сценарії.

Перший із них: реальна влада переходить до прем"єра Путіна, а президент перетворюється на декоративну фігуру на кшталт англійської королеви. Багато хто сприймає президентство Медведєва як "третій термін" Володимира Володимировича. Хоча Дмитро Анатолійович — політик з амбіціями, і навряд чи підходить на роль маріонетки.

Варіант другий: для Путіна прем"єрство стає прологом до відходу, і він не заважає новому президентові-спадкоємцю.

Медведєв — ще жорсткіший і прагматичніший політик, ніж Путін

Третій сценарій: Путін і Медведєв ділять владу по-братськи. Скажімо, президент домінує в зовнішній політиці, а прем"єр — у внутрішній. Ця модель надто ідилічна: на вершині завжди мало місця для двох.

І, нарешті, конфронтаційний сценарій: поступове наростання суперечностей між президентом і прем"єром, вперта боротьба за повноваження. При цьому в кожного з супротивників будуть свої козирі. На боці Медведєва — традиція сильної президентської влади й опора на "Газпром", зброя не менш грізна, ніж ядерні ракети. На боці Путіна — всенародний авторитет і підтримка впливового угруповання силовиків.

Словом, якщо Медведєв усупереч волі Путіна спробує перебрати всю повноту влади на себе, передбачити результат сутички буде неможливо.

Та як усе це відіб"ється на Україні? Чи збереже вона свою газотранспортну систему? Чи з"явиться у нашої країни реальний шанс вступити в НАТО? Чи почнеться підготовка до виводу Чорноморського флоту РФ з української території? Відповіді на всі ці запитання отримаємо в період президентства Дмитра Медведєва. Але якими вони будуть?

Наші політики й раніше не могли похвалитися консолідованою позицією у відносинах з Москвою. Роздвоєння російської влади внесе ще більше сум"яття в контакти вітчизняної еліти з Кремлем. Одні за старою звичкою штурмуватимуть кабінет Путіна, інші спробують вийти на Медведєва. У будь-якому випадку перспектива для нашої держави вимальовувався не надто радісна.  Політичний та економічний пресинги на Україну лише посиляться. Агресивні звички Володимира Володимировича нам знайомі, а Дмитро Анатолійович, за одностайними оцінками спостерігачів, ще жорсткіший і прагматичніший політик.

Мабуть, найменш несприятливий сценарій для України — це затяжна боротьба за повноваження між Путіним і Медведєвим . Тоді, захопившись перетягуванням владного каната, російські правителі на якийсь час забудуть про Україну і дадуть нам незначний перепочинок. Щоправда, наші політики ще мають використати його на користь країни.

×