Головний позаштатний трансплантолог Міністерства охорони здоров"я України, директор Запорізького центру трансплантології Олександр Ніконенко, 65 років, переконаний, що в Україні немає підпільних операцій із пересадження органів.
— Щоб вилучити орган, придатний для трансплантації, необхідні спеціальне устаткування, розчини і ціла команда фахівців. До того ж такий орган вимагає безліч супровідних документів. Тому вилучити нирку чи печінку підпільно й передати до якого-небудь закордонного центру трансплантації неможливо. Страшилки про розчленовування людей з метою вилучення їхніх органів — вигадки жовтої преси.
Як здійснюється вилучення донорських органів?
— Є база забору органів, затверджена постановою Кабміну. Щоб орган був придатний для пересадження, він має відповідати певним вимогам. На високому рівні має бути проведена реанімація, діагностика смерті мозку тощо. Коли з"являється пацієнт із тяжкою травмою, у якого загинув головний мозок, він розглядається як потенційний донор. І тоді до нього запрошуються трансплантологи. Вони оцінюють можливість пересадження й вилучення цього органа. Потім вирішується питання з родичами — вони повинні дати свою згоду. А у трагічний момент утрати близької людини хто стане це обговорювати? Такі розмови лише наносять психічну травму.
А як ця проблема вирішується в інших країнах?
— Американець, наприклад, пишається, що в його родича у випадку смерті заберуть орган і пересадять іншому. Він вважає, що в такий спосіб його близький продовжить жити в тілі іншої людини.
Щорічно у світі виконується 400 тисяч операцій із пересадження різних органів
Є таке поняття "презумпція згоди". Приймається відповідний закон. Він обговорюється в суспільстві. І кожен громадянин вирішує для себе — згодний він після смерті стати донором органів чи ні. У випадку відмови інформує про це за спеціальним номером телефону чи відправляє повідомлення електронною поштою. Воно заноситься до реєстру. А якщо такої відмови немає, то у випадку смерті людина автоматично розглядається як донор органів. Такий закон діє в Австрії, Іспанії, Польщі. Ми пропонуємо прийняти аналогічний і в нас.
Чим не влаштовує вас діючий закон про трансплантацію?
— Насамперед через пункт, за яким згоду на вилучення органів треба одержувати в родичів померлого. Крім того, у цьому законі поєднані всі варіанти трансплантації: органи, тканини, клітини, біоматеріали. Усе в одному. Це ускладнює розвиток окремих напрямків трансплантології.
Скільки коштує операція, наприклад, із пересадження нирок?
— Сама така операція, тобто вартість видаткового матеріалу, може коливатися від 5 до 30 тисяч гривень. Якщо є централізоване фінансування й закупівлі, то вона робиться безоплатно для пацієнта. Якщо нирка не запрацювала відразу, то потрібен гемодіаліз. І тоді вартість зростає.
Який реабілітаційний період після такої операції?
— У середньому місяць. А потім пацієнт протягом усього життя одержує спеціальні препарати, що перешкоджають відторгненню пересадженого органа. Ми наполягаємо, щоб ці ліки закуповувалися за рахунок держбюджету, а не за рахунок місцевих, як зараз. Припустимо, пацієнт живе в селі. На його район виділяється усього тисяча гривень на медицину. І там ніхто не стане закуповувати для нього необхідні препарати за 2–3 тисячі гривень щомісяця. У них на це немає коштів.
Першу операцію з пересадження нирки виконано в Україні в 1970-х роках. Як розвивається цей напрямок медицини сьогодні?
— У нас — погано. Ми значно відстаємо від зарубіжної практики. Щорічно у світі виконується 400 тисяч операцій із пересадження різних органів. Середня тривалість життя пацієнта після таких операцій 25 років. Кількість виконаних трансплантацій у різних країнах впливає на демографічні показники. Наприклад, у США щорічно роблять 30 тисяч операцій із пересадження органів, а у Польщі торік зробили 950.
Тільки на закупівлю медикаментів на три роки треба 155 мільйонів гривень
В Україні ж потреба в пересадженні нирки в середньому складає 2,5 тисячі щороку. А за тридцять років із моменту першої такої операції у нашій країні зроблено усього біля двох тисяч пересаджень. Тут ми займаємо одне з останніх місць у світі (В Україні проведено 4 операції з пересадки серця, 58 — печінки. — "ГПУ").
Операції з пересадження органів повинні проводитися протягом 12 годин — від моменту вилучення донорського органа. Цю роботу сьогодні здатні реально виконати фахівці трьох центрів трансплантації — Донецького, Запорізького і Київського.
Що заважає розвиткові трансплантології у нашій країні?
— На жаль, вона не є одним із стандартних методів лікування. Закон, прийнятий вісім років тому, гальмує розвиток трансплантації у цілому. Ще проблема: діагностика смерті не є в нас обов"язковою медичною процедурою. Трансплантологію не викладають у медичних вузах. Ну і, звичайно ж, не вистачає грошей. Програма трансплантації була профінансована в обсязі 47 мільйонів гривень на п"ять років. А зараз, за нашими підрахунками, тільки на закупівлю медикаментів на три роки треба 155 мільйонів.
Істотно обмежує розвиток донорства органів в Україні і те, що база забору органів не має необхідного устаткування для діагностики смерті мозку.
2 
35413
Коментарі