Генеральний директор Асоціації підприємств інформаційних технологій України Юрій Пероганич, 42 роки, вважає, що інформаційні технології можна використовувати для забезпечення вільного доступу громадян до бази даних про доходи та майно державних чиновників та членів їхніх сімей.
За перше півріччя 2007 року українці витратили $173 мільйони на персональні комп"ютери — найбільше з усіх країн Центральної та Східної Європи. Чим це можна пояснити?
— По-перше — реальним зростанням економіки й купівельної спроможності населення. По-друге — все ще низьким рівнем комп"ютеризації. До речі, останнє не так уже й погано. Адже дозволяє уникнути закупівлі застарілого обладнання.
Чи можемо ми найближчими роками стати не лише споживачами, а й виробниками оргтехніки, тих-таки комп"ютерів?
— Сьогодні лише два-три відсотки комп"ютерів, що продаються в Україні, зібрано за кордоном. Проте практично всі комплектуючі, які й становлять левову частку його вартості, завозять переважно з південно-східної Азії.
Водночас уже сьогодні чимало витратних матеріалів — тонери, картриджі, фарби — виробляють в Україні. Нам треба налагодити виробництво власне комп"ютерів і периферійних пристроїв — принтерів, сканерів, веб-камер тощо та комплектуючих — вінчестерів, мікросхем, материнських та відеоплат. А це можливо через залучення інвестицій. Так звані азійські тигри — Тайвань, Малайзія, Сінгапур зробили прорив у цій сфері з допомогою вільних економічних зон.
Ми вже не зможемо своїми силами побудувати в Україні завод, що вироблятиме конкурентоспроможні панелі для моніторів і телевізорів. Для цього у нас немає ні власних технологій, ні коштів, ні систем управління виробництвом. Проте держава може створити умови, щоб такий завод збудував іноземний інвестор. І це залучить в Україну і технології, і менеджмент, і дозволить створити робочі місця нашим людям.
Як держава мала б стимулювати високі технології, розвиток їх інфраструктури, телекомунікацій, Інтернету?
— Держава має два важелі для стимулювання розвитку будь-якого сектору економіки. Перший — законодавчий. Слід менше відбирати у вигляді прямих податків, мита, різних зборів на отримання ліцензій, дозволів, сертифікатів, тощо. Другий — більше розподіляти через державні замовлення на певну продукцію — у нашому випадку комп"ютери, периферію, розвиток інформаційно-комунікаційних мереж. Або ж через компенсацію відсотків на кредити для придбання такої продукції.
Особисто я за перший. Достатньо в податковому законодавстві встановити термін амортизації засобів обчислювальної техніки не п"ять років, як зараз, а два — і ринок такої техніки одразу зросте не менш ніж на 10 відсотків без будь-яких затрат із боку держави. А якщо кошти на придбання комп"ютера вилучити з тих, що оподатковуються податком на прибуток, то більше сімей зможуть купити собі його додому або замінити застарілий.
Чи можна через впровадження інформаційних технологій знизити рівень корупції ?
Це швидше соціально-правова проблема, ніж технологічна. Утім, інформаційні технології можна використати, наприклад, для забезпечення вільного доступу громадян до бази даних про доходи та майно державних чиновників та членів їхніх сімей. А також для впровадження технології єдиного вікна при реєстрації підприємств та при декларуванні на митниці. Проте для цього лише інформаційних технологій недостатньо. Має ще існувати відповідна правова база та політична воля.
Які плюси та мінуси від переходу суб"єктів підприємницької діяльності на електронну звітність?
Податкова адміністрація планує запровадити передачу в електронний спосіб не лише звітів, а й первісних документів. Після цього у податкових органів буде в електронному вигляді вся систематизована інформація, що становить сувору комерційну таємницю — торговельні операції, назви товарів, послуг, ціни, дані контрагентів. А при безкарності наших чиновників хто гарантуватиме, що не станеться витоку цієї інформації? Можлива нечесна конкуренція, доведення підприємств до банкрутства.
8 
35413
Коментарі
1