Віктор Янукович — схильний до авторитаризму президент, нездатний реформувати державу в інтересах суспільства. Юлія Тимошенко не має вже жодних шансів стати реальною альтернативою лідеру донецьких у майбутньому. Це два очевидні висновки щодо тих, хто рік тому зійшовся в другому турі президентських перегонів.

Дії Януковича протягом року були цілком логічними з огляду на його мету стати "самодержцем всія України". Лідерка БЮТу цей час фактично змарнувала.

Не змогла запропонувати виборцям жодних нових ідей, постати оновленим політиком, а "любі мої..." й схрещені на грудях руки давно вже не справляють колишнього магічного впливу. Демонструвала безсилля в протистоянні донецькому "бульдозеру" і, водночас, неабияке завзяття в боротьбі за корону лідера опозиції. Остаточно пересварилася з багатьма потенційними союзниками. Так і не зрозуміла, що двічі в одну ріку не ввійдеш, а історія політичного злету від пасіонарної опозиціонерки до мешканки найвищих владних кабінетів більше не повториться.

Власне, останнє й є найбільшою помилкою Тимошенко. Говорячи футбольною мовою, після президентських виборів їй би завершити кар'єру гравця й перейти на тренерську роботу. Не чіплятися за ілюзії власних політичних перспектив, а почати готувати собі партійного наступника й майбутнього реального суперника керівникові донецьких. У тій же "Батьківщині" є молоді політики, незаплямовані заграванням з Януковичем, високими посадами, користолюбством, політичним підприємництвом. Відставка Тимошенко та її активна допомога в розкрутці нового лідера були б вчинком європейського, відповідального політика.

Проте амбіції традиційно взяли гору. У результаті Тимошенко не лише втратила будь-які перспективи стати реальним суперником Януковича на наступних виборах. Фактично, вона є перешкодою для появи такої альтернативи. І через несприйняття її особисто потенційними союзниками з опозиційного табору, а відтак через неможливість поєднання зусиль. І через дедалі плачевніший стан партії "Батьківщина", яка опинилася під ударом Януковича з Тимошенко. І через те, що її чіпляння за лідерство дезорієнтує значну частину виборців, які все ще сподіваються на якесь диво й відродження свого кумира.

Тепер вона сподівається головним чином на зростання протестних настроїв людей. Ще одна ілюзія і втрата часу. Якщо всі дурощі нинішнього режиму й піднімуть рейтинг когось із опозиції, то не Тимошенко. Не її винесуть на гребінь протестної хвилі, як це було за часів Кучми. Суспільству потрібні інші лідери.

×