Головний психіатр Києва й виконувач обов"язків головного лікаря Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні N1 ім. Павлова 49-річний В"ячеслав Мішиєв каже, що депресії, епілепсія та шизофренія найбільш поширені у великих містах.
Скільки киян страждають на психічні розлади?
— Нині на психіатричному обліку перебувають майже 55 тисяч осіб. Однак ця статистика є досить умовною. Вона залежить від готовності членів суспільства потрапити в поле зору психіатрів.
Але ще кілька років тому називали цифру 60 тисяч. Чому йде зменшення?
— Це і є наслідком тієї готовності, про яку я згадав. За радянських часів був суворий облік, відстежували будь-які ознаки психічних відхилень. А нині людина сама вирішує: звертатися до психіатра чи ні.
Це стосується і тяжкохворих?
— Так. Винятком із цього правила є люди, які становлять загрозу для власного життя або ж оточуючих.
Як оцінюєте ситуацію з психічними захворюваннями у столиці?
— З одного боку, мегаполіси завжди накопичують, притягають психічно нездорових людей. З другого — вони самі частково породжують умови, що сприяють розвитку цих хвороб. У сільській місцевості таких пацієнтів набагато менше. Причинами психічних зривів та невротизації є скажений ритм великого міста. Тиснява на дорогах, нічний спосіб життя, харчування, зміна ідеологій, руйнування старих шаблонів та стереотипів... Усе це позначається на нервовій системі людини.
І які ж психічні захворювання найбільше поширені серед жителів великих міст?
— Це генетично обумовлені захворювання — епілепсія, шизофренія. Зростає кількість невротичних розладів, насамперед депресій.
Можливо, якісь певні вікові категорії найчутливіші до психічних розладів?
— Тут як із коханням — "покірні" всі.
За статистикою, до психіатрів звертається майже 20 відсотків тих, хто потребує психіатричної допомоги. Чому?
— Насторожене ставлення до психіатрії було за всіх часів і в усіх народів. Це не тільки на території колишнього СРСР, а й у благополучних Америці, Англії тощо. Бо психіатрія мимоволі завжди виконувала обмежувальні функції. Біснувату, сповнену нав"язливих ідей людину треба було обмежувати. Цього вимагало суспільство, а виконувала раніше психіатрія.
За місяць зібрали 80 тисяч гривень
А тепер?
— Як і колись, є дві точки зору. Частина суспільства каже: психічно нездорова людина — вільна особистість. Інша вимагає таких ізолювати.
А ви як вважаєте?
— Завжди треба знаходити золоту середину. У деяких випадках хтось справді страждає від психічно хворого. І нічого не робити — неприпустимо. Але відомо чимало історій, коли психіатрія надмірно розширює свої функції й ущемляє інтереси громадян.
Якими препаратами лікують психічно хворих людей?
— Ми дотепер використовуємо й аменазин, і галапередол. Їх не треба боятися. Якщо ці ліки застосовують за призначенням, вони дають гарні результати. Однак є й нові — ефективні, які швидко ліквідовують психоз.
Звісно, проблемою залишається фінансування. Ми можемо закупити препаратів для пацієнта в середньому на 12–14 гривень на день. А місячний курс лікування — 500–1000 гривень.
Чи відрізняється українська практика психіатрії від європейської?
— У біологічних, медикаментозних підходах усунення психічних розладів у нас із Європою схожі підходи. Лікуємо так само, як у Німеччині чи Швейцарії. Можливо, навіть цікавіше підходимо до терапії. Отже, у медикаментозному плані істотних розбіжностей немає.
Значна різниця є в умовах перебування пацієнта в стаціонарі, його подальшій соціальній реабілітації. У цьому ми поки що відстаємо від Європи. На жаль, радянська психіатрія приділяла увагу лише лікуванню. А подальша доля людини нікого не цікавила. Щоправда, була трудотерапія, але її цілком зруйнували. В європейських країнах цей напрямок розвивався і пішов далеко вперед.
Чи є в Павлівській лікарні палати для забезпечених пацієнтів?
— Госпрозрахункових палат у нас немає. Однак діє система благодійної допомоги. Ми просимо, якщо можливо, зробити внесок у касу лікарні. Так за останні півтора місяця зібрали 80 тисяч гривень. На ці кошти закупили комп"ютери й холодильники.
Загальновідомими є випадки знущання й побиття санітарами психлікарень пацієнтів. Як побороти це явище в психіатричних стаціонарах?
— Чутки про насильство з боку санітарів доходять і до мене. Причиною є низька культура персоналу. Інтелігентна, духовно багата людина ніколи не дозволить собі підняти руку на слабкого чи хворого. Але вибирати ні з кого. Середня зарплата санітара — 800 гривень. Кияни за такі гроші працювати в складні умови психлікарні не підуть. В основному на ці посади погоджуються жителі передмість. Нам справді не вистачає кадрів.
2 
35413
Коментарі