Трохи більше як два роки тому президент Росії Володимир Путін приїздив до Києва. Офіційно — на святкування ювілею визволення української столиці від фашистів. Насправді — підтримати кандидата у президенти Віктора Януковича.
Сьогодні можна скільки завгодно злословити, що Путін приїжджає дати прем"єр-міністрові Януковичу грамоту на правління. Де-факто це неможливо. Хоча б тому, що така спроба вже була — й успіху не мала. А деякі уроки з того часу, здається, вивчили.
Під час завтрашнього візиту Путін, безумовно, гратиме "збирача земель руських". І поводитиметься як цар. Уже кілька років це одна з його ролей. Він просто муситиме піти з посади президента, будучи повністю "на коні".
Проте у реальності всі мали б розуміти, що це — не більше ніж гра. І в першу чергу усвідомлювати це повинні головні конкуренти на роль провідника інтересів Москви у Києві. Які ролі гратимуть президент і прем"єр-міністр України — зовсім інше питання.
Поводитиметься як цар
Хтось стверджуватиме, що візит Путіна надасть "позитивного імпульсу двостороннім відносинам". І це теж неправда. Він не надасть жодного імпульсу жодним відносинам. Оскільки ні теорії, ні практики цих відносин за 15 років після розпаду Радянського Союзу так і не склалося. Звичайно ж, на рівні людей, бізнесу, провладних груп вони існували, існують й існуватимуть. Між державами їх ще потрібно розробити й утілити в життя. Навряд чи це станеться за нинішніх президентів. Візит стане просто символом того, що Путін "дозрів" провести розмову з ослабленим Ющенком. І не більше.
Було б надзвичайною наївністю стверджувати, що візит президента Росії може допомогти розв"язати цілу низку проблем — від умов базування Чорноморського флоту до поставок українського сиру на полиці російських магазинів. Було б іще більшою наївністю сподіватися, що Москва раптом повернеться, скажімо, до проекту спільного випуску літака АН-70 або заявить про політичну волю підписати угоду про морські кордони, або раз і назавжди відмовиться від спроб "газового" чи іншого тиску. Тим паче, що історія знає безліч випадків, коли домовленості державних керманичів не мали жодних наслідків для реального розвитку ситуації.
Візит Путіна до Києва — це той випадок, коли сюрпризи можна вважати майже виключеними. Ані чергове підвищення цін на газ, ані жорсткі умови вирішення інших проблем уже давно не є новиною. Так само, як і готовність деяких груп українських еліт торгувати національними інтересами.
Головне, що ця подія нарешті просто відбудеться. Так само, як рано чи пізно відбудуться візити до України президентів США і Франції, канцлера ФРН...
Треба, мабуть, навчитися до цього ставитися спокійно і не вірити у те, що президенти дійсно щось вирішують.
3 
1
Коментарі