Уже кілька тижнів триває інтрига щодо утворення нової парламентської коаліції. І хоча ця тема стала найпершою у випусках новин, насправді мало відомо про перебіг переговорів між усіма можливими учасниками нової парламентської більшості.

По-перше, майже всі сторони ретельно приховували факт перемовин про можливу коаліцію зі своїми вчорашніми опонентами. Щоправда, іноді окремі переговорники не витримують і знущаються самі над собою. Наприклад, "регіоналка" Ганна Герман заявила "бютівцію" Андрієві Портнову: вона так часто бачить його у власному офісі, що ніяк не візьме до тями —  чи то в штабі "регіоналів" найкраща кава, чи у Портнова завелася там якась симпатія. Це сталося після того, як той сказав: жодних перемовин БЮТ та Партія регіонів не ведуть.

Так само були таємницею перемовини між частиною Партії регіонів та президентом про переформатування більшості — а їх вели ще до розпаду "демократичної коаліції". Видавали їх хіба що напружена боротьба всередині тодішньої урядової коаліції та несподівана підтримка Віктора Ющенка з боку колишньої "регіоналки" Раїси Богатирьової.

Єдина пара перемовників, що не приховували факту своїх консультацій — це НУ-НС і БЮТ. Саме ті, що не змогли втримати попередню коаліцію. Показово, що й під час нинішніх відкритих консультацій сторони висувають взаємні звинувачення. Складається враження, що БЮТ та НУ-НС намагаються не стільки вести переговори, скільки довести: саме інша сторона була винна у розвалі "демократичної коаліції". Отож перемовини стали публічними тоді, коли вже не мали жодних шансів завершитися успіхом.

Іноді окремі переговорники не витримують і знущаються самі над собою

По-друге, залишається таємницею й предмет перемовин. Поки що лише НУ-НС оприлюднив вимоги до можливих старих-нових партнерів по коаліції. Це — різка відносно Росії резолюція щодо війни в Грузії, скасування низки ухвалених БЮТ і Партією регіонів законів, відмова від змін до Конституції. Але ж це не може бути розрахованою на кілька років програмою дій самої коаліції.

Нарешті, незрозумілими для громадськості залишаються й причини провалу перемовин між тими чи іншими політичними силами. Жоден політик ніколи не сказав, чому досі не досягли домовленостей БЮТ та Партія регіонів, або чому так само не домовилися свого часу про переформатування коаліції Ющенко та Янукович.

Причиною втаємничності міжпартійних стосунків може бути те, що політикам соромно зізнатися — основним і чи не єдиним предметом перемовин є розподіл владних посад. І коли  поділити їх не вдається, переходять до нових варіантів коаліції. А сказати про це соромно, бо ж виходить: основними для політиків є їхні власні інтереси, а не країни й суспільства.

Відповідно й програм, які б стали основою діяльності коаліції на роки й мали б бути предметом дискусій під час міжпартійних переговорів, у партнерів немає. Бо пишуть у нас їх тоді, коли найцінніше — влада, посади, повноваження — вже поділено.

Утім, мені часто здається, що переговорникам ще й нічого сказати. Адже основні рішення про курс політичних сил ухвалюють не переговорні групи. А особисто лідери трьох сил, які теоретично можуть утворити нову коаліцію — Тимошенко, Ющенко та Янукович. Решта є статистами, які нічого не вирішують. Отож і сказати щось напевно ні про перебіг перемовин, ні про їхні предмет чи результат вони не зможуть, навіть якби і хотіли.

Така утаємниченість політичних сил — недолік української демократії. Адже громадяни мають знати, про що домовляються ті, кому вони довірили владу. Політики зобов"язані звітувати виборцям. Без цього замість програми дій нового уряду, яка має реформувати країну, ми отримаємо "кота в мішку".

×