Ситуація у світі загрожує Україні катастрофою

Призом за перемогу в політичній сварці можуть бути уламки країни.

Для багатьох українців стрімкий злет долара став головною подією тижня, усунувши на другий план політичні чвари. От ми й побачили, що таке глобалізація в дії.

Усе почалося з іпотечної кризи в США, що спровокувала світову фінансову кризу. У результаті закордонним багатіям довелося заморозити ряд інвестиційних проектів в Україні. Зарубіжні банки відмовляють у кредитах. Усе важче знайти покупців на український метал — основний продукт вітчизняного експорту. Приток валюти в країну зменшився. Її не вистачає, а попит збільшується. Отож пересічний українець стоїть перед обмінним пунктом і розгублено кліпає очима.

У глобальному світі діє принцип доміно: якщо одна кісточка впаде в далекому Вашингтоні, ударна хвиля неминуче дійде до Парижа, Токіо, Києва. І безглуздо сперечатися, є глобалізація благом або злом. Це — об"єктивна реальність, від якої нікуди не дінешся.

Нині світ вступає в епоху масштабних катаклізмів, які можна порівняти з легендарною американською Великою депресією 1929–1933-х років. За прогнозом Міжнародного валютного фонду, збитки в результаті грандіозної фінансової кризи становитимуть $1,4 трлн. Світова еліта усвідомлює, що жити по-старому більше не можна. Французький президент Ніколя Саркозі закликав переглянути світову фінансову систему й перейти до "регульованого капіталізму".

Кардинальні зміни відбуваються й на геополітичній арені. Америка більше не може претендувати на одноосібне лідерство. Уже немає єдиного Заходу — шляхи США і Європи невблаганно розходяться. Ісламський Схід перетворився на велику порохову бочку. Все активніше грає м"язами Росія. Принцип непорушності кордонів не викликає священного трепету.

Пересічний українець стоїть перед обмінним пунктом і розгублено кліпає очима

Потрібно зняти й заховати подалі рожеві окуляри. Затишний однополярний світ зі стабільною фінансовою системою залишився в минулому. Нова реальність диктує суворі правила гри, і що швидше ми до них пристосуємося, то краще. Ніхто не дасть фори "молодій східноєвропейській демократії", ніхто не розбиратиметься з українськими труднощами — у всіх вистачає власних проблем.

А глобальні економічні та політичні негаразди — не далека абстракція. Немає анінайменшої надії, що вони оминуть Україну. "Ті ризики, які світ нині переживає, неминуче позначаться на українській економіці", — визнає міністр фінансів Віктор Пинзеник. Вона надто прив"язана до зовнішніх позик, а сьогодні це джерело практично перекрите. Міжнародне рейтингове агентство "Фітч" ще у вересні знизило рейтинг України зі "стабільного" на "негативний". Банкрутства українських банків, різкий спад виробництва, масове безробіття, подальша девальвація гривні — все це безрадісна, але цілком реальна перспектива.

Розвал колишньої геополітичної системи також не принесе нашій країні нічого доброго. Через фактичний розкол у НАТО шанси України отримати План дій із набуття членства в Альянсі наблизилися до нуля. Відверто лякає реваншизм Росії. А російсько-грузинська війна продемонструвала: у випадку виникнення реальної загрози територіальній цілісності України ніхто нам не допоможе — ні Європа, ні Америка.

Звичайно, панікувати не треба, але й розкішшю є сидіти склавши руки та втрачати час. Потрібне об"єднання української еліти, мобілізація зусиль для боротьби з кризою. Лише координовані дії уряду, парламенту і Нацбанку допоможуть врятувати національну економіку від розвалу. Лише єдині принципи зовнішньої політики, прийняті всіма партійними лідерами, дозволять успішно маневрувати в трикутнику США–Росія–Євросоюз. Проте наша політична верхівка робить зовсім інше: розпускає Верховну Раду, влаштовує позачергові вибори, закулісні інтриги. Для президента та прем"єр-міністра завданням номер один стала боротьба одне з одним.

Якщо амбітні мореплавці не можуть поділити рульове колесо, стосунки краще з"ясовувати під час штилю. Корабель стоїть на місці й чекає, доки новий капітан поведе його в потрібному напрямку. На жаль, наші політичні чвари співпали з глобальною бурею. Доки на Печерських пагорбах продовжується бійка за штурвал, український корабель кидає з одного боку в інший і, можливо, несе на рифи. Але ніхто з вітчизняних політиків не ставить перед собою просте запитання: а чи варто боротися за владу, якщо переможець ризикує отримати уламки?