— Для меня сейчас главное, чтобы у Сергея были хорошие протезы. Он об этом мечтает. А потом будем жить дальше. Ремонт в доме надо делать, детей на ноги ставить, образование им дать, — розповідає 32-річна Олеся Товстик з міста Підгородне на Дніпропетровщині.
Її чоловік 35-річний Сергій Товстик лежить у Львівському госпіталі. 13 вересня у боях поблизу селища Красний Партизан на Донеччині під час мінометного обстрілу йому відірвало ліву руку. Праву через ушкодження медики ампутували в госпіталі. На сучасні протези треба $200 тис.
До участі в АТО Сергій працював системним адміністратором, ремонтував радіо- й телеапаратуру. З Олесею одружені вісім років. Виховують 6-річну дочку Дарину. Від першого шлюбу Сергій має дочку Тетяну, 13 років. Олеся працює продавцем у магазині.
— Родину забезпечував Сергій. Коли ситуація на Донбасі загострилася, пішов добровольцем у 93‑тю механізовану бригаду. Вона охороняла блокпости в зоні АТО і забезпечувала зв'язок, — говорить Олеся.
— Отримали інформацію, що треба підкріплення на один із блокпостів, бо туди насуваються ворожі танки, — згадує Сергій. Біля лікарняного ліжка висять фото дочок і дитячі малюнки. — Коли побачили танк, почав цілитися в нього з гранатомета. По мені відкрили обстріл. Ліва рука просто відпала. Права обгоріла. Я знепритомнів. Отямили товариші.
— Боялася за нього, але не відпустити не могла, — додає жінка. — Зідзвонювалися щодня. Погані передчуття проганяла. А коли подзвонили з його номера, зрозуміла: щось не так. Тоді почула голос Сергія. Сказав, що не має рук і може не вижити. Поїхала шукати чоловіка в лікарнях Донецької області. Знайшла в Артемівську. Звідти Сергія направили у Харків, а потім у Львів.
— Щоб Сергій міг продовжувати свою справу, йому треба вартісні біонічні протези, які виготовляють за кордоном. Українські називають ляльковими, бо функцій у них майже немає, — продовжує. — Закордонні працюють на п'ять пальців. З біонічним протезом рука як у здорової людина. Коли торкається предмета, то відчуває, що це. Є ще функціональні, коли працюють три пальці. Маємо зібрати гроші, зроблю для цього все. Робота — це його життя. Він завжди був за комп'ютером. Не думала, що люди так відгукнуться і підтримуватимуть нас. Дзвонять не тільки з усієї України, а й з-за кордону. Дуже підтримують львів'яни.
Реквізити для допомоги:
Гривнева картка Приватбанк: №5211537320627172,
Доларова картка Приватбанк: №5168757242462135
(Товстик Олеся Павлівна).
3 
1
Коментарі