Старший науковий співробітник Атлантичної ради США і голова громадської організації "Помаранчеве коло" Адріан Каратницький, 52 роки, не бачить небезпеки для демократії в Україні і вважає, що два протидіючі нині табори могли б порозумітися
Наскільки невідкладним для українських націонал-демократів є їхнє об"єднання?
Їм потрібно вже зараз об"єднуватися не тільки заради України, а й для самозбереження. Кілька останніх років націонал-демократи переживають кризу. За винятком кількох осіб, вони не присутні у серйозній політиці. І об"єднання — єдиний спосіб повернутися на політичну арену і грати там вагому роль. Водночас націонал-демократи мають зрозуміти, що їм треба дотримуватися чіткої економічної лінії — ультраліберальної, прихильної до розвитку ринкової економіки. А в деяких течіях українських націонал-демократів забагато популізму. Очевидно, це також наслідок їхньої відірваності від щоденної прагматичної політики.
Чи бачите якісь ознаки прихильності до національної ідеї у Віктора Януковича?
Думаю, донецька група не має наміру бути якоюсь "п"ятою колоною" Росії чи інтегруватися з нею. Вона хоче якнайкраще реалізувати свої економічні інтереси, які "донецькі" бачать частково на Заході, частково — на Сході. Але у них відсутня патріотична ідея. Є такий собі меркантильний патріотизм, та немає цінностей.
Кучмі легше було дивитися в бік Заходу
Кожен народ, держава мають своїх основоположників, героїв, свою історію. А в "регіоналів" концепції історії своєї держави немає. Принаймні, вона не відчувається. Якщо щось і є, то невиразне й нечітке. А без оцього спільного для всіх історичного міфу зайве говорити про Партію регіонів і націонал-демократичну ідею. Якщо тих політиків запитати, що вони вважають своєю політичною чи історичною спадщиною — не думаю, що отримаємо чітку відповідь. Для сучасного політичного життя це аномалія.
Що могло б спонукати Віктора Януковича і Партію регіонів до активнішого просування України в бік Заходу?
Політики схильні змінюватися. Скажімо, спілкування із західним світом вплинуло свого часу на Леоніда Кучму. Не можна виключати такої трансформації і в Януковича та його партії. Та все ж головні джерела впливу на них будуть усередині України, а не ззовні. Президент, політичні сили поза урядом можуть впливати сильніше, ніж Захід. Звичайно, Європа, НАТО повинні підтримувати контакти і з українським урядом, і з опозицією, тримати відкритими двері для інтеграції України. Закордонні прихильники української демократії повинні добиватися, щоб Україна йшла шляхом європейської та євроатлантичної інтеграції. Та головними будуть внутрішньоукраїнські дебати.
Цілком можливі діалог і співпраця між президентом, його прихильниками й Партією регіонів. Зрозуміло, що зараз унаслідок конституційних змін точиться гостра боротьба, яка шкодить взаєморозумінню. Але коли все стане на свої місця, повноваження президента і прем"єра будуть зрозумілими, подолати розбіжності виявиться легше. Партія регіонів не має більшості в парламенті. До того ж, усередині її немає одностайності в баченні внутрішньої чи зовнішньої політики. Не сказав би, що там є нестабільність, проте й середовище не зовсім усталене. А тому відкрите для змін.
Чи міг би Янукович стати щирішим за Кучму прихильником західних цінностей?
Важко сказати. Головним питанням є російський газ. Колись у Росії був слабкий, обтяжений чеченською війною президент Єльцин. Політика Москви щодо України не була такою агресивною, як тепер. Тому Кучмі легше було дивитися в бік Заходу. Тепер інша ситуація. І поки ціна на російський газ для України не стане нижчою за європейську, доти буде ця схильність до багатовекторності. Незалежно від волі президента й населення.
Чи сподіваються у США, що в Україні скасують конституційну реформу і прозахідний президент отримає попередні повноваження?
В американському експертному середовищі міркують так. Якщо зараз президентові повернути його колишні повноваження, то побоювань щодо Віктора Ющенка немає. Упродовж року, маючи ці потужні важелі, він стримано ними користувався, дозволяв урядові й політичній системі працювати вільно. Отож якщо при владі такий демократичний президент, то скасування конституційної реформи не стане поверненням до якоїсь тиранії. Але ж невідомо, як буде в майбутньому. Все-таки зосередження в одних руках такої великої влади здатне повернути країну до авторитаризму.
Тому актуальнішим видається чітке визначення Конституційним судом нинішніх повноважень президента. Зокрема, у сфері зовнішньої політики і безпеки. В ухвалених 2004 року поправках існує багато неточностей, які потрібно усунути.
У нас часто говорять про ймовірність дострокових виборів. Наскільки це було б доцільним?
В Америці такого питання не обговорюють. Власне, нинішня ситуація в Україні не дає підстав для тривоги. Президент навіть за умови реформованої Конституції має великі повноваження. Жодна політична сила не має двох третин у парламенті. Отож українській демократії ніщо не загрожує.
Чи триватиме суперництво США та Росії за Україну?
Якщо буде суперництво за Україну між демократичним світом і Росією, то цінності демократії переможуть. США гратимуть у цьому значну роль, але багато важитиме і Європа, та й сама Україна. Вона не грає пасивної ролі. У владі, в опозиції, довкола президента досить людей, які не хочуть бути маріонетками Росії чи будь-кого. Особисто я не відчуваю, що хтось в Україні готовий здати суверенітет і незалежність, хоче повернутися назад, чи вибудувати з Росією щось на зразок конфедерації. Це стосується й капіталу, що стоїть за Партією регіонів. Навряд чи їх може приваблювати російська модель. Вони бачать, як сидить у в"язниці Ходорковський, а Березовський із Гусинським змушені були втікати за кордон. Ніхто в Україні не хоче зосередження влади в одних руках. Зрештою, так само, як і українського Путіна, що цілковито контролював би політику й економіку.
3 
1
Коментарі