"Реформа" Укрпошти — це еталонний злочин влади

18 вересня 2018 року передовицю газети "Голос України" прикрасив заголовок: "Хто зупинить руйнацію Укрпошти?"

Пікантність ситуації полягає в тому, що ця газета є офіційним засобом масової інформації Верховної Ради. Тобто її редактори й кореспонденти, маючи інформацію про діяльність органів влади "із перших рук", самі мали б роз'яснювати людям діяння високопосадовців, а не звертати резонансні питання в публічний простір. Тим паче — суто риторичні питання, як оце щодо Укрпошти.

Те, що "Голос України" назвав руйна­цією Укрпошти — цього надважливого для суспільства державного підприємства, насправді є однією з уславлених "реформ" чинної влади. Ними хваляться президент, голова Верховної Ради, парламентських фракцій, прем'єр-міністр, різноманітні "пакети реформ" і "нацради". Саме такі українські "реформи" схвалюють усілякі міжнародні інстанції.

А чим вони є насправді, розібратися неважко. "Реформа" Укрпошти є рівно тим самим, що і все інше під назвою "реформи" — розкраданням народної власності в особливо великих розмірах із зло­вживан­ням службовим становищем вищими держслужбовцями. У змові зі своїми господарями-олігархами.

Алгоритм грабіжницьких операцій під кодовою назвою "Реформи" стандартний:

а) на рівні президента, прем'єр-міністра, олігархів і їхніх слуг із числа "лідерів політичних партій" визначають, хто буде що "реформувати" (читай — привласнювати у спосіб розкрадання чи приватизації);

б) на рівні адміністрації президента, вищих органів виконавчої влади, зарубіжних "стратегічних радників" і "громадянського суспільства" (у складі вирощених самими ж корупціонерами "грантоїдів") створюють "прозорі механізми" кадрових рішень. Як правило, це конкурсні комісії, до складу яких входять "грантоїди" або інші викормиші олігархів;

в) із формальним дотриманням "прозорих механізмів", а насправді, у 100 відсот­ках випадків, із підробленням результатів "конкурсів", на керівні посади в державні підприємства, що заплановані до "дерибану", призначають завчасно визначених топ-менеджерів. Це — люди олігарха, вищого держслужбовця чи політика, якому дісталося дане підприємство при "розподілі" народної власності;

г) топ-менеджери, в свою чергу, формують у складі держпідприємств "команди ефективних менеджерів". Насправді — гробовщиків державного підприємства, до завдання яких входить руйнація його кадрового та функціонального потенціалу з метою підготовки до "приватизації" цього майна.

Вищий цинізм полягає в тому, що всі оці злодії та прислужники злодіїв ще вищого рангу розрекламовуються як реформатори, мало не як ангели-рятівники країни й абсолютно некорумповані діячі. А їм, нібито задля упередження корупційних ризиків, призначають астрономічні зарплати і премії.

"Реформування" Укрпошти можна розглядати як еталонний злочин влади. З усіма "діючими особами й виконавцями" на поверхні.

14 квітня 2016 року за квотою "Народного фронту" міністром ­інфраструктури призначають "молодого реформатора" Омеляна.

За кілька місяців керівником Укрпошти, яке входить у систему Мінінфраструктури, стає "молодий реформатор" Смілянський. Одразу ж він починає "формувати команду ефективних менеджерів".

Масово звільняють досвідчених поштовиків із профільною освітою й багаторічним стажем роботи. Натомість набирають молодь, здебільшого з банківських працівників, які уяви не мають про завдання й специфіку діяльності Укрпошти. А їм і не треба знати — до їхніх задач входить не поліпшення обслуговування населення, а зовсім протилежне.

Штати місцевих відділень зв'язку стрімко скорочують, тоді як апарат обласних і центральних установ розширюють — із відповідним збільшенням фондів оплати праці.

Сільські поштові відділення закривають. Надання життєво необхідних людям послуг фактично унеможливлюється. Бо приїзд до села поштової машини один раз на тиждень — якщо ще доїде, особливо взимку — це не державна послуга. Це — державне знущання над людьми.

Те ж саме чекає і на віддалені мікрорайони міст і селищ.

Оце така "реформа". Насправді — добре спланований злочин із позбавлення громадян елементарних людських прав, аж до права на існування включно. Бо як жити у віддаленому селі без сільради, школи, магазину, фельдшерського пункту, часто без електрики — та ще й без пошти?

І все — ради чийогось приватного інте­ресу. Для кого стараються, вони вже самі "розписалися". Повідкривали банківські рахунки державного підприємства чомусь не в Ощадбанку чи іншій державній фінансовій установі, а в одному з приватних банків.

Злочин зі знищення Укрпошти треба негайно зупинити, а злочинців притягти до відповідальності. Тільки цього не зроблять ні президент, ні прем'єр-міністр, ні генпрокурор. У них задачі не ті. Вони є точно такими ж "реформаторами", як і "ефективні менеджери" Укрпошти. Тож це маємо робити ми самі, українські громадяни.

Аркадій КОРНАЦЬКИЙ, народний депутат України

×