Юлія Тимошенко минулого тижня повідомила, що вже готовий проект програми її уряду. Створено його на основі "бютівського" "Українського прориву". А коли урядова програма буде доопрацьована, в Українському домі пройдуть громадські слухання.
Моє перше ознайомлення з "Українським проривом" відбулося ще торік навесні в Інтернеті. Як патріот і громадянин, я не полінувався зайти на сайт БЮТу й подивитися: а що ж такого справді нового нам пропонують?
Тоді пропонувалося якнайактивніше ділитися своїми ідеями. Але чи пропозиція була сформульована непереконливо, чи не окреслено наслідки — ділитися, незважаючи на щире бажання допомогти рідній країні, я не став. Бо дуже вже відгонило від всієї цієї затії "шарою". Мовляв, ви нам давайте ваші ідеї, а ми їх швидко тут втілимо і всім одразу буде добре.
Хотілося б, щоб наступні обговорення в Українському домі не стали продовженням тієї інтернетівської гри: ви нам ідеї надурняк, а ми вам їхнє втілення — теж так само. І буде всім все надурняк.
Ви нам давайте ваші ідеї, а ми їх швидко тут втілимо
Але так ніколи не було, не є і не станеться. Не тому, що українці на загал такі вже скупі на ідеї. Просто прорив так не робиться. Бо він — це мобілізація всіх сил суспільства на одній конкретній ділянці, коли відбувається перехід з одного стану в інший, з одного середовища в інше — за межі, у інший всесвіт. Або, як казав даремно підзабутий Іван Франко, "обриваються звільна всі пута".
Саме пута і тримають нас у стані корумпованого, недемократичного, негромадянського суспільства і не дають перейти у інший стан. Туди, де всі оті "не" зникнуть, бажано ще й щоб разом.
Але ж самі вони ні з якого доброго дива не відпадуть. І тут вже бажано звернутися до досвіду інших. Як стався прорив у наших західних сусідів? А дуже просто — там свого часу з"явилося багато вільних громадян. Настільки багато і настільки вільних, що вони змогли не лише самі себе утримувати, а ще й мали час контролювати державу, спрямовувати її у потрібному їм напрямі. Було створено таку прозору й однозначну систему оподаткування та розподілу державного бюджету, що звела до мінімуму зловживання з боку чиновників. Ось у цьому і був прорив.
Утім, і цього виявилося замало, адже бажаючих позловживати є досить у будь-якому суспільстві. Тому на допомогу першому прориву було зроблено другий і вирішальний — забезпечено безперешкодний розвиток і функціонування незалежної судової влади, відпрацьованість у судах процесуальних дій, що мали відкритий і змагальний характер. А також гарантовано невідворотність покарання за злочини та непов"язаність покарання з соціальним чи майновим статусом правопорушника. Саме ці зміни стали фундаментом, основою сучасного громадянського суспільства та правовідносин у державах, які в нас прийнято називати європейськими. Це, власне, і забезпечило їм прорив там, де ми ще тільки приміряємося.
І щоб таки зробити "Український прорив", треба нарешті усвідомити дві речі. По-перше — не можна подолати все і одразу, як би цього не хотілося. По-друге — припинити вважати, що українська писанка найписаніша у світі, а вишиванка — найвишиваніша. Досвід уже є, його лише треба використовувати.
7 
35413
Коментарі