Ціни на харчі у світі стрімко підскочили. Основні країни-сільгоспвиробники потерпають від стихійних лих — посух і повеней. Аналітики припускають, що ціни зростатимуть до середини року. Як наслідок — можливі голодні бунти, що сталися в Алжирі і Мозамбіку.
— Внутрішні причини зростання цін — це підвищення акцизів, наприклад, на пальне, яке підприємці закладають у витрати на транспортування продукції, — пояснює економічний експерт Борис Кушнірук, 44 роки. — Бізнес намагається убезпечитися від знецінення коштів і підвищує ціни раніше, ніж для цього є підстави. Ринки залишаються монополізовані, починаючи від збирання молока і закінчуючи мережами супермаркетів. Власники компаній мають можливість запроваджувати свою цінову політику, а Антимонопольний комітет погано бореться з цим.
Реакція наших виробників на зростання вартості харчів у світі прогнозована: якщо можна вивезти продукт за кордон, так і зроблять. Але, експортуючи продукти, вони створюють їх нестачу в Україні. Від цього і підвищуються ціни на зерно та м'ясо. В Україні не створена система, що стимулювала б роботу малих сільськогосподарських підприємств. Хоча вони виробляють значну кількість продукції, скажімо, до 80 відсотків овочів. Держава допомагає лише великим холдингам.
Скільки триватиме зростання цін?
— Це безодня, якій нема краю. Доки не буде стабільної ринкової економіки з енергоощадними технологіями, реальною конкуренцією та боротьбою з монополізмом, будь-яке зростання цін на зовнішніх ринках призводитиме до того ж на внутрішньому. У нас дуже великі витрати на енергоносії, а їх вартість зростатиме. Тому очікування інфляції буде постійним.
Чи є спекулятивна складова у зростанні вартості харчів?
— Спекуляція є відображенням економічної ситуації. Ціни розхитати важко, коли є надлишок продукції. Виробник не підвищуватиме цін, якщо йому нікуди подіти продукцію. Показова ситуація із сирами: після його здорожчання почався відкат. Бо виробників обмежили в експорті через якість продукції, а внутрішній попит скоротився.
Спекуляція часто пов'язана з психологічним чинником. Очікування людей, що харчі подорожчають, іще більше провокує зростання цін. На кожному ажіотажі бізнес тільки намагатиметься заробити. Тому уряд і Нацбанк мають найперше не створювати атмосферу, яка б породжувала очікування інфляції.
Що може зробити влада?
— Урядовці намагаються втручатися, але роблять це так непрофесійно, що лише збільшують проблеми. Наприклад, скільки разів влада намагалася контролювати експорт зернових. Таким чином підривали можливості товаровиробництва. Якщо все, що потрібно для вирощування продукції, аграрії купують за ринковою вартістю, то чому вони не можуть продати своє зерно за світовими цінами? Через квотування вони опинялися в стані збитковості й не могли розвивати виробництво.
Будь-які спроби обмежувати зростання цін адміністративними важелями призводять до того, що продукти або зникають із продажу, або з'являються на ринку в день появи міністра чи губернатора.
Наскільки зростання цін у світі сприятиме нашим експортерам?
— Враховуючи кліматичні умови, ми маємо передумови для вирощування екологічно чистої продукції. Проте держава не хоче використати цю перевагу. У Податковому кодексі в переліку доходів, які не підлягають оподаткуванню, нема доходів від продукції власного сільгоспвиробництва, тобто з присадибної ділянки. Отже, приватники, які вирощують на своїх городах огірки, помідори чи цибулю, мають платити податки з того, що продають на базарах чи при дорогах. Відтак їм вигідніше кинути цю справу, аніж мати справу з податківцями.
Якщо людина має дві корови, то це неефективне виробництво. Потрібні міні-ферми на 10–15 корів. Але де охолоджувати молоко, як забезпечити ферму повноцінними кормами? Держава для вирішення цих питань нічого не робить.
Чи потрібно запроваджувати квоти на вивіз сільгосппродукції?
— Ні, від цього тільки плодиться корупція. Єдиний вихід — зробити виробництво ефективнішим і збільшити доходи як сільгоспвиробників, так і людей.
2 
35413
Коментарі