За часів Сталіна людей розстрілювали фактично без суду і слідства, і робили це цілком законно. Не могло бути й мови про право на чесне й неупереджене розслідування, на захист в суді. Було верховенство закону.
Саме тому весь цивілізований світ прийшов до того, що називається верховенством права. Тобто є недоторканні речі, які не мають залежати від законів неякісних, або ж ухвалених в умовах авторитаризму, або ж наслідків шахрайства із законами. Ці речі називаються правами людини, і вони завжди вищі за будь-який закон.
Сьогодні багато говорять про те, чи відповідає рішення президента Віктора Ющенка закону, чи ні. Олександр Мороз потрясає президентським указом, в якому відсутнє посилання на якусь конкретну статтю Конституції. Найбільш неврівноважені коаліціанти називають документ "злочинним".
Ющенко повинен був це зупинити, і він це зробив
Але саме президент є гарантом дотримання прав і свобод громадян. Владна ж коаліція попрала виборчі права мільйонів — тих, які голосували за Соціалістичну партію, блок "Наша Україна" і БЮТ. Янукович з Морозом і Симоненком брутально втоптали в бруд право на зарахування відданого на виборах голосу так, як людина проголосувала. Зараз, за рік після виборів, мільйони голосів фактично перекинуто від однієї політичної сили до іншої без жодного дозволу на це від виборців. І це є ні чим іншим як фальсифікацією волевиявлення людей. Тож Ющенко повинен був це зупинити, і він це зробив.
За духом своїм нинішнє рішення президента не відрізняється від рішення Верховного суду України про переголосування другого туру президентських виборів. Тоді воно так само було політико-правовим, і суттю ухвали суду було поновлення справедливості, попраної через порушення виборчих прав мільйонів людей.
Коаліціанти апелюють тепер до Європи, якій самі вони є глибоко чужими, печерними людьми. Бо в європейських парламентах не перебігають до опонентів ані цілими фракціями, ані поодинці. Якби, скажімо, у Франції, пару десятків депутатів вийшли з фракції Руху за національну єдність і приєдналися б до їхніх традиційних опонентів, соціалістів, було б негайне рішення про дострокові вибори. Це в кращому разі, а в гіршому — французи зробили б із парламентом те, що свого часу з Бастилією.
І це при тому, що Франції, Німеччині чи будь-якій іншій європейській державі на захід від України нема чого боятися за своє демократичне майбутнє. На відміну від нас, де перекуповування владною коаліцією опозиційних депутатів й очевидне прагнення зібрати у Верховній Раді 300 голосів є реальною загрозою повернення країни до єдиновладдя й авторитаризму. Якщо Олександр Мороз із компанією вже постановляє поновити на чолі Центральної виборчої комісії зловісного Сергія Ківалова, одного з символів фальсифікації президентських виборів 2004 року, — то чого слід від них сподіватися? Можна лише уявити, з якою швидкістю котитиметься Україна у прірву, якщо указ президента про дострокові вибори не буде виконаний.
2 
35413
Коментарі