24 листопада о 9.20 піднятий по тривозі турецький винищувач F-16 ракетою американського виробництва збив над провінцією Хатай на півдні країни російський бомбардувальник Су-24.
Те, що крилатого московіта поцілили саме цього дня і саме у небі Туреччини — випадковість. Пілоти РФ давно носять на шоломах власноруч намальовані корони і ширяють світовими повітряними просторами, наче колгоспним двором ходять. Й не лише у розвідувальних справах, а й для власного задоволення — подражнити сусідній люд чи на його очах пограти дужими крилами. Останнім часом ці літуни взагалі відкинули будь-які просторові й правові орієнтири.
Протягом першого кварталу нинішнього року ВПС Російської Федерації 944 рази залітали на територію Японії, побивши цим рекорд часів холодної війни. Тобто щодня острівна держава мала з добрий десяток вмотивованих нагод покарати нахаб. Наприкінці травня бомбардувальники Росії кілька разів промацували повітряний кордон Швеції. Та змушена була піднімати для перехоплення свої винищувачі. У день незалежності США два стратегічні бомбардувальники Ту-95, здатні нести ядерну зброю, на кілька десятків кілометрів наблизилися до узбережжя американського штату Каліфорнія. На сигнали попередження московіти відповіли знущальним вітанням зі святом. У вересні бомбардувальники Ту-22М перевіряли повітряний простір Данії — і їм знову минулося.
Про провокації щодо країн колишньої радянської Прибалтики годі й казати. Як і про порушення наших повітряних кордонів. Путінські нахаби не шантажували хіба що країни Центральної і Південної Африки: там просто нема кого лякати.
І жодного разу не отримували гідного відкоша.
Не отримали й від України, коли влітку 2014-го російський винищувач глибоко вдерся в наш повітряний простір і взяв курс на авіабазу Краматорська. Щоправда, його-таки взяла на приціл зенітно-ракетна батарея, але літак вчасно зробив розворот.
І от крига скресла. Вперше після війни з Грузією іноземна держава збила літак російських ВПС. Про що це свідчить? Про те, що порушення повітряних кордонів "путінськими соколами" перестали сприймати як хуліганство і тренувальні забавки. За кожним може стояти серйозна загроза. І світ це зрозумів. Загроза, яку можна зупинити тільки зброєю. Прицільним пострілом.
Тішить, що Туреччині нічого за спірно збитий бомбардувальник не загрожує. Хіба Жириновський піною з телеекрану забризкав. Кремль не наважиться на щось серйозне. Адже Туреччина — член НАТО, і найневинніший постріл в її бік буде пострілом у НАТО. Туреччина — це Босфор і Дарданели, через які курсують російські військові й транспортні кораблі. Туреччина — це омріяна південна гілка газогону і чи не єдине, для росіян, віконечко в торговий і туристичний світ цивілізації. Та найголовніше — Путін не має сил відповісти на турецьке приниження. Приниження дуже болісне, бо сталося у воєнній царині, де Московія вважає себе непереможною.
2 
35413
Коментарі