Трагедії на українських шахтах давно стали буденними. На тій же шахті ім. Засядька у вересні 2006-го загинуло 13 гірників. Проте держава досі не має чітких програм чи планів щодо припинення катастроф.
— Однією з проблем є те, що оплата праці шахтаря досі залежить від видобутку, — каже про нинішню трагедію голова Незалежної профспілки гірників, член державної комісії зі з"ясування причин аварії Михайло Волинець, 51 рік. — Тому вони часто порушують правила безпеки, бо хочуть більше заробити. Поступово звикають до ризиків, втрачають відчуття самозбереження.
Протягом останнього року на українських шахтах загинуло більш ніж 130 гірників. Шахтарі працюють у важких умовах, часто на значній глибині. Під час останньої трагедії на шахті ім. Засядька вибух метано-повітряної суміші стався на глибині 1078 м під землею.
— У Німеччині бурові роботи проводять приблизно на такій самій глибині, — зазначає Михайло Волинець. — Проте там виділяють великі кошти на безпеку. Загибель однієї людини в шахті вже вважається надзвичайним випадком.
У Сполучених Штатах після аварії на вентиляційній шахті на півночі Індіани в серпні цього року загинуло три людини. Тоді одразу ж було введено особливий режим організації нагляду на шахтах та переглянуто технології. Для запобігання таким аваріям в Україні експерти також радять упроваджувати нові технологічні процеси.
— Потрібно, щоб зібралися українські науковці та фахівці-практики й розробили технології для проведення бурових робіт саме для великих глибин та надмірної загазованості, — каже 67-річний Микола Обабко з харківського Східного експертно-технічного центру. — Після цього треба чітко контролювати етапи дотримання нових технологій.
Протягом останнього року загинуло більш ніж 130 гірників
Керівник інформаційного центру Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірського нагляду Андріан Галач, 43 роки, теж вважає, що за проблеми українських шахт має взятися наука.
— На заходи безпеки шахта ім. Засядька виділяє більше коштів, ніж усі шахти України разом узяті, — наголошує він. — Та сьогодні в нас немає жодного академіка, який би займався саме цією проблематикою. Держава має виділяти кошти для проведення фундаментальних наукових досліджень.
До того ж, на думку Андріана Галача, самі власники шахт матеріально не зацікавлені в нормальній системі охорони праці на підприємстві. Немає й інструментів упливу на хазяїв та керівників:
— Раз на рік вони сплачують певну суму до Фонду соціального страхування, а там хоч трава не рости.
У зв"язку ж із нинішньою трагедією Держгірпромнагляд вводить особливий режим організації державного нагляду на вугільних шахтах, небезпечних викидами метану та вугільного пилу. За словами Андріана Галача, це тимчасовий захід.
— Такий режим запроваджують лише в надзвичайних випадках, — каже він. — Щоб переконатися, що ситуація на шахтах є керованою, безпека на належному рівні. Якщо цього не буде, шахти зупинятимуть.
2 
35413
Коментарі