"Порошенко зараз виглядає як єдиний альтернативний політик для тих, хто вважає, що Тимошенко — це минуле"

 

Старт виборчої кампанії та перспективи основних кандидатів у президенти аналізує політолог Олександр Палій, 39 років.

Як позначиться на виборах президента мобілізаційний стан в Україні та зовнішня агресія щодо неї?

— Якщо Росія продовжить агресію, незважаючи на міжнародний тиск, вибори проводити буде надзвичайно важко. З іншого боку, Україна поступово зміцнюється, виходить з того стану, в якому опинилася під час зради Януковича. Крім того, уявімо крайній сценарій — зірвати вибори достатньо складно. Навіть якщо на якійсь території вони не будуть організовані, то все одно вважатимуться такими, що відбулися.

До того ж багато людей висловлюють бажання взяти участь у голосуванні. Тих, хто вирішили, що прийдуть на дільниці або, швидше за все, зроблять це — більш як 80 відсотків, згідно з опитуваннями. В усіх регіонах є настрій голосувати. Тому, звісно, агресія з боку Росії — це проблема, але цю проблему ми подолаємо.

За дослідженнями українських соціологічних служб, серед кандидатів у президенти найвищий рейтинг має Петро Порошенко. Його підтримує майже чверть виборців — більше, ніж конкурентів. Як пояснюєте це лідерство?

— Кількома причинами. По-перше, він — явно найбільш інтелектуальний з усіх кандидатів. Крім того, упродовж останнього часу було кілька ситуацій, в яких повівся дуже емоційно і щиро. Всі пам'ятають суперечку Порошенка з прокурором, коли він витягав людей з-під арешту під час Євромайдану, його намагання зупинити зіткнення на Банковій 1 грудня. Тобто, Порошенко, з одного боку, не дуже намагався потрапити на сцену, а з іншого — був явно з Майданом. І не належав до тих, хто намагався політично узурпувати Майдан, що імпонує виборцям.

Крім того, Порошенко виглядає як єдиний альтернативний політик для тих, хто вважає, що Тимошенко — це минуле, і для тих, хто дивиться в майбутнє. З певного часу він почав виглядати як президент, як політик не минулого — майбутнього. Адже не асоціюється ані з колишньою провладною, ані з колишньою опозиційною ­командами. На мою думку, це теж великий плюс для нього.

Віталій Кличко заявив, що підтримуватиме на ви­борах Петра Порошенка, а своєї кандидатури не висуватиме. Які перспективи такого альянсу?

— Думаю, Кличко серйозно додасть Порошенку. Справа в тому, що Віталій з усієї опозиційної "трійці" завжди займав найбільш тверду позицію у переговорах із владою під час Майдану. Не боявся говорити з людьми. Формується союз із розумного Порошенка та "міцного горішка" Кличка. Ми отримуємо підбір майже ідеальних якостей, що безперечно оцінять люди.

Минув певний час після старту виборів, основні кандидати зробили публічні заяви та виступи. Оцініть їх з точки зору обраного іміджу та проголошених програмних цілей.

— Юлія Тимошенко, за моїми спостереженнями, активізувала антиросійську риторику. У багатьох людей є підозри щодо газових угод, укладених нею, щодо її минулої співпраці з Путіним. Тепер Тимошенко намагається повністю дистанціюватися від цього. Проголошує антиолігархічні гасла, спрямовані, зокрема, проти Порошенка. Свою історію олігархічною не вважає. Тут є певний дисонанс, тому що екс-прем'єрка теж починала як олігарх.

Порошенка можна вважати олігархом?

— Швидше за все, ні. У наших олігархів бізнес пов'язаний із газовими схемами тощо. Торгували повітрям. А Порошенко завжди займався виробництвом. Це зовсім інші масштаби можливостей, ніж у тих, хто за­робляє на газу.

Порошенко виходить з іміджем розумної людини, яка буде ефективною. Тобто — якщо він собі зробив бізнес, то досягне успіху і для країни.

Але в Україні традиційно перемагає той, хто під час виборів вдається до соціального популізму, обіцяє всіх "ощасливити", миттєво підвищити доходи населення тощо.

— Зараз суспільство серйозно подорослішало. Для людей той, хто розуміється на економіці, хто може говорити з міжнародними партнерами, важить дуже багато. Майдан — це великий політичний досвід. Він так просто не забувається.

Продовжимо про кандидатів…

— Сергій Тігіпко намагається вловити хвилю, що була в нього 2010 року. Апелює до середнього класу, частково грає на полі "регіоналів", але дистанціюється від крайніх поглядів у цій партії. Він хоче вдруге увійти в ту саму річку. 13 відсотків 2010-го — дуже багато для кандидата, який позиціонував себе посередині між Тимошенко і Януковичем.

У Михайла Добкіна — низький рейтинг, однак є серйозні можливості для зростання. В опитуваннях поки що не врахована велика кількість людей, які не знають, за кого голосувати. Частина з них шукатимуть заміну Януковичу. Тому Добкін ще не досяг своєї стелі.

Які головні проблеми стоятимуть перед Україною після виборів? Кому з кандидатів вдасться впоратися з ними?

— Звісно, ці виклики пов'язані з безпекою та економікою. Країна — у стані постійної іноземної військової загрози, в умовах мобілізації. Схоже на те, як довго жив Ізраїль, і живе так певною мірою досі. Мусимо бути адекватними цим викликам.

Друге: 2014-й і, можливо, більша частина 2015 року будуть складними для економіки. Треба максимально використовувати наявні ресурси й звільняти ініціативу людей. У нас немає часу на розкачку. Не маємо права бути неефективними.

Хто найбільш оптимальний?

— Я б, скоріше за все, солідаризувався з українським народом по рейтингах. Думаю, в розумінні зовнішньої політики й економіки Петро Порошенко на голову вищий за інших кандидатів.

Хто має найкращі шанси на перемогу?

— Саме Порошенко. Адже він мало помиляється і має підтримку Віталія Кличка. Але й Юлія Тимошенко — гарний оратор. Тому подивимося. Певний шанс є в "регіоналів" — у того серед них, хто найкраще зуміє сконцентрувати на свою підтримку колишній електорат цієї політичної сили.

×