— Зараз в АТО у складі різних військових формувань на боці України беруть участь близько 450 кримських татар, — каже 71-річний Мустафа Джемілєв, народний депутат, колишній голова Меджлісу кримськотатарського народу. — Спершу здається, що цифра мала. Але якщо зважати, що наш народ становить 0,6 відсотка всього населення України, то це багато. Ну, і якщо рахувати, що в конфлікті задіяні близько 50 тисяч людей.
Джемілєв прийшов на зустріч з вимушеними переселенцями з півострова. Її організували в готелі "Козацький" у центрі столиці.
— Кримські татари не служитимуть Росії, — продовжує. — Хоч я не можу сказати за всіх. Зараз їм на півострові розносять повістки в російську армію. А за відмову від служби настає кримінальна відповідальність. Таким чином кримчан штовхають до примусової депортації. Тож можливий новий наплив переселенців з півострова на материкову Україну. Загалом на сьогодні звідти виїхали близько 18 тисяч людей. Половина — кримські татари.
Незадовго до того Джемілєв відвідав презентацію книжки "Мальована історія Незалежності України" братів Віталія і Дмитра Капранових, 47 років, у столичній книгарні "Є".
— Після Другої світової війни українські націоналісти створили в еміграції Антибільшовицький блок народів, — розповідає після презентації. — 1947-го в Мюнхені на ньому зайшла розмова і про кримських татар — що також їх треба залучити. А головувала на конгресі Слава Стецько (керівник сектора зовнішньої політики ОУН, дружина президента Антибільшовицького блоку народів Ярослава Стецька. — "ГПУ"). "Які татари? — каже вона. — Це ж розбійники, які весь час нападали на Україну, викрадали наших жінок". А представник нашої делегації говорить: "Так, але самі українці в цьому й винні. От подивіться на мадам Стецько: який чоловік не захоче вкрасти таку красиву жінку? І, зрештою, я не чув випадків, аби котрась із наших полонянок попросилася назад із Криму".
Ми давно чекали книжку, в якій не будемо змальовані заклятими ворогами українців. Напевно, це вперше разом з історією українців однаковою мірою подана історія другого корінного народу України — кримських татар. Приємно в ній поруч із гетьманом Петром Сагайдачним бачити засновника Кримського ханства Хаджи Ґерая. Поруч із Тарасом Шевченком — кримськотатарського просвітителя Ісмаїла Гаспринського.
2014-й ЮНЕСКО оголосило роком Гаспринського, який помер 100 років тому. За СРСР його замовчували. Особливо після 1944-го, коли кримських татар депортували з батьківщини до Середньої Азії. Як ви дізналися про Гаспринського?
— У 1960-х я багато копирсався в бібліотеці імені Алішера Навої в Ташкенті. Робив конспекти з доступних тоді джерел з історії Кримського ханства. Потім читав їх перед кримськотатарською молоддю Узбекистану. Й одного разу натрапив на газету "Терджиман — Перекладач", що виходила у Криму з 1883-го по 1917 рік. Її редагував Ісмаїл Гаспринський. Це була перша мусульманська газета в Російській імперії. Видавали ще й російською — аби цензор теж міг читати. Я вирвав один з номерів з бібліотечної підшивки. Відвіз показати батькові. Він розглядав ті сторінки, а в очах стояли сльози. "Де ти взяв? — запитав. — Ми ж "Терджиман" поруч із Кораном тримали в Криму". І пішов з тією газетою по старих татарах. Я потім повернув її в бібліотеку, бо це справді велика цінність для нашого народу.
Ісмаїл Гаспринський вивів кримських татар у лідери тюркського світу. У Криму вийшов перший мусульманський жіночий часопис — "Кадин" — "Жінка". Його видавали дружина й доньки Гаспринського. Його праці стали основою ідеології та реформи Кемаля Ататюрка, який наблизив Туреччину до Європи.
Учні Гаспринського заснували Кримську Народну Республіку 1917 року, після Лютневої революції в Росії. Тоді до Києва на переговори з головою Української Центральної Ради Михайлом Грушевським поїхав наш лідер Джефар Сейдамет. У спогадах пише, коли повернувся в рідне село, його оточили місцеві й почали розпитувати: "Джафер, думаєш Україна вистоїть?" Тобто, вже тоді кримські татари розуміли, що майбутнє нашого народу залежить від того, чи стане Україна незалежною, демократичною та сильною державою.
Українців і кримських татар зближує також особа генерала-правозахисника Петра Григоренка. Мало хто в 1960-х так добивався від радянської системи, щоб кримських татар повернули на батьківщину з місць депортації.
— Коли кримські татари почали повертатися на півострів, у селі Красний Мак під Бахчисараєм довго не хотіли прописуватися на вулиці Фруктовій (до 1945 року це село називалося Біюк-Каралез і було кримськотатарським. — "ГПУ"). А чому впиралися — бо влада відмовлялася перейменувати цю вулицю на честь Петра Григоренка. А на честь Гаспринського перейменували, бо не дуже знали, хто це. Але 1999 року ми встановили в центрі Сімферополя пам'ятник генералові Григоренку. Перший секретар Компартії у Криму і тодішній спікер парламенту автономії Леонід Грач вирішив знести його. Тож кримські татари пообіцяли знести пам'ятники Ленінові на півострові, якщо влада доторкнеться до бюстів Григоренка і Гаспринського. У Бахчисараї навіть бульдозер підвели і трос накинули на "Ілліча". І комуністи відступили. А зараз російська окупаційна влада у Криму знову вирішила знести пам'ятники Гаспринському та Григоренку.
Чи заходила мова з українським керівництвом про кримськотатарську автономію поза межами окупованого півострова?
— Цю ідею ми обговорювали з Арсенієм Яценюком і Петром Порошенком. Їм вона сподобалася. Ідеться про частини Генічеського, Скадовського й Новотроїцького районів Херсонщини. Їх треба офіційно приєднати до Автономної республіки. Створити там адміністративну структуру неокупованого Криму. Але це конституційна норма, тож для ухвалення рішення потрібно не менш як 300 голосів у парламенті. У старій Верховній Раді шансів на це не було. Зараз пробуватимемо.
Коли українська влада припустилася найбільшої помилки стосовно Криму?
— Коли за Леоніда Кравчука півострову надали статус автономної республіки. Тоді я попереджав українських політиків: це шлях до розвалу України, бо створюєте фактично російську автономію. А мені пояснювали, що в Криму найбільш компактно проживають російськомовні. Тоді треба було робити автономії на Одещині й Донбасі — там теж не бракує російськомовних, які живуть компактно. Право на самовизначення належить корінному народу, а не переселенцям із внутрішніх областей Росії. А саме вони переважно заселили Крим після депортації звідти татар у травні 1944-го.
З 1990-х років мене часто запитували, навіть американці: чи не почнуть кримські татари створювати проблеми українській владі, коли зміцняться на півострові. Відповідаю, що ми могли почати створювати проблеми в тих же 1990-х, якби не почувалися рівноправними на власній землі. Якщо режим буде не демократичний, самі ж українці створюватимуть проблеми українській владі.
Не сумніваюся — Крим звільнимо. Не можливо, щоб у XXI столітті світ закрив очі на такий бандитизм Росії. Треба посилювати санкції щодо неї. Я говорив про це з канцлером Німеччини Анґелою Меркель. Запевнила, що їх не послаблюватимуть, доки не будуть звільнені окуповані території України. Якщо так триватиме далі, десь півтора року вистачить, щоби Росія перестала бундючитися і вдавати наддержаву.
21 кримський татарин зник від початку російської окупації Криму. Деяких знайшли вбитими. Теперішня місцева влада відмовляється вести розслідування і шукати зниклих безвісти. На півострові заборонили близько 3 тис. творів з історії Криму та ісламу. У будинках татар регулярно влаштовують обшуки — правоохоронці нібито шукають зброю та наркотики. Чоловіків часто забирають у відділки й залякують.
3 
1
Коментарі