Директор Інституту зовнішньої політики при Дипломатичній академії Григорій Перепелиця, 55 років, вважає, що російській владі вигідно робити з України ворога.

Чи справді Росія намагатиметься відібрати в України Крим?

— Така загроза може виникнути, якщо керівництво України найближчим часом серйозно не займеться Кримом та Севастополем. Українська влада на півострові має бути дієвою. Поки що цього немає. Тому й постійно лунають провокаційні заяви представників Росії на території Криму. Причому їх радісно зустрічає кримське керівництво. Часто й члени Верховної Ради Криму заявляють щось подібне.

Маєте на увазі останні заяви мера Москви Юрія Лужкова?

— Ці заяви не нові. І вони цілком збігаються із загальним зовнішньополітичним курсом Росії відносно нашої держави.  Стратегія Кремля — в дискредитації незалежності та державного суверенітету України. Основна ціль Росії — повернути територію, яка для неї є тимчасово незалежною. Тому й лунають періодично різні провокаційні висловлювання. Їхня мета — поставити під сумнів територіальну цілісність держави. Реакція російського міністерства закордонних справ на заяву Лужкова свідчить, що офіційна Москва його позицію поділяє.

Чи може Росія звернутися з питанням належності Криму та Севастополя до міжнародного суду, як пригрозив Лужков?

— Рада Безпеки Організації Об"єднаних Націй вже підтвердила належність Севастополя Україні. Існують й інші міжнародні документи та правові акти. А спроба повернутися до питання про належність півострова — чергова провокація. У нас із Росією є Договір про дружбу, співпрацю і партнерство. Там юридично закріплено відсутність будь-яких територіальних претензій до України з боку Росії. Також Росія запевнила в гарантіях нашої національної безпеки в заяві президентів Росії і США щодо ядерного роззброєння.

Наскільки українська позиція щодо належності їй Криму є міцною?

— Вона повністю захищена з точки зору міжнародного права. Ключовим для нього є принцип територіальної цілісності та суверенітету країни, непорушність її кордонів. Тому Росія не зможе поставити це питання в суді. Якщо ж вдасться до таких провокаційних кроків, то Київ матиме право підняти питання належності певних етнічних українських територій, які були передані Росії під час входження України до складу Радянського Союзу. Але ми, на відміну від Росії, ніколи подібних претензій не висловлюємо.

Питання Севастополя мусується Росією з метою залишити Чорноморський флот на території України й після 2017 року. Тому й залякує. Мовляв, ми взагалі відберемо його у вас, якщо не погодитеся залишити флот у себе на віки вічні.

Чи може Росія відмовитися продовжити Договір про дружбу, співпрацю і партнерство наприкінці цього року?

— Цей договір захищає інтереси Росії не менше, ніж наші. Але з України роблять ворога. Російське керівництво будує на цьому свій авторитет. Бо ж росіяни до України ставляться недоброзичливо.

Україна справді для росіян на третьому місці у списку ворогів. Чому так?

— Більшість росіян вважають незалежність України прикрим тимчасовим явищем та історичною помилкою, яку рано чи пізно треба виправити. Чекають, що ми знову станемо частиною Росії. Тому будь-яка незалежна українська політика сприймається ними як ворожа.

Наприклад, рух України до НАТО викликає істерику. Насправді росіяни розуміють, що наше членство в Альянсі  нічим їм не загрожує. НАТО розцінює Росію не як ворога, а як партнера. Чомусь ані Болгарія, ані Польща як члени НАТО не здавалися Росії ворожими країнами. У разі вступу до Альянсу України росіяни назавжди втрачають надію на її повернення.

Чи вплине на політику Росії щодо України зміна там  президентів?

— Суттєвих змін не буде. Ставлення Росії до української незалежності формувалося протягом тривалого часу. Незалежно від того, хто керує країною — Володимир Путін, Дмитро Медведєв, Іванов чи Петров — це практично не впливатиме на наші двосторонні відносини. Зміняться лише методи та інструменти цієї політики.

Найближчі п"ять років Медведєв продовжуватиме політику Путіна

Росія за Медведєва й надалі використовуватиме внутрішню слабкість України та проросійські симпатії наших східних регіонів. Продовжуватиметься агітація проти вступу України до НАТО, шантажуватимуть залежністю від російських енергоносіїв. І все це для того, щоб знову зробити нас своєю частиною.

Як тандемом Путіна і Медведєва здійснюватиметься  зовнішня політика?

— Путін і надалі триматиме владу в своїх руках. Він обрав Медведєва як найбільш компромісну фігуру. Протягом найближчих п"яти років новий президент продовжуватиме політику Путіна, відстоюватиме його основні ідеї та інтереси. Він повністю залежатиме від глави уряду та його оточення. Путін не захоче прощатися з владою. Тому можна чекати певних інституційних реформ із метою перерозподілу повноважень між президентом та урядом.

Але Путіна й Медведєва називають маріонетками в руках фінансово-промислових груп на кшталт "Газпрому".

— Політичні важелі влади в Росії — в їхніх руках. Контроль за економічними ресурсами справді здійснюють фінансово-промислові групи. Але не можна стверджувати, що Путін і Медведєв повністю підлеглі тому ж "Газпрому". У них широкі повноваження. Інше питання — як саме реалізовуватимуться інтереси цих економічних груп після того, як Путін пішов з Кремля.

Авторитарному режиму в Росії щось загрожує?

— У світі надії на демократизацію пов"язують саме з Медведєвим. Очевидно, зважають на його зовнішній інтелігентний вигляд. Але в Росії чітко вибудована авторитарна система політичної влади. І людям вона подобається. У ній вони бачать основу могутності країни. Авторитарний режим є затребуваним у країні імперського типу. Саме тому більшість росіян не поділяють демократичних цінностей.

×