Ще з вересня 2000 року Міжнародний центр перспективних досліджень та компанія GfK Ukraine регулярно проводять соціологічне опитування під назвою "Споживчі настрої". Один з основних показників — індекс споживчих настроїв (ІСН). Його побудовано на відповідях тисячі українців на п"ять питань, пов"язаних із їхнім баченням власного матеріального стану й перспектив розвитку ситуації в країні в цілому.
До 2005 року цей індекс досить непогано збігався з коливаннями росту валового внутрішнього продукту. Тобто за пришвидшення зростання економіки він покращувався, а за уповільнення — погіршувався. Власне, те саме відбувається з аналогічними показниками і в інших країнах. Проте з часів помаранчевої революції по сьогодні його динаміка стала протилежною росту ВВП.
За високих позитивних суспільних очікувань на початку 2005 року ми мали досить суттєве уповільнення ВВП, спричинене як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. А коли в ІІІ кварталі 2005 року економіка знову прискорилася, індекс не зріс, а впав. Подібна ситуація спостерігалася і 2006-го. Що суттєвіше прискорювалася економіка — то гіршими ставали настрої людей.
Песимізм радше пов"язаний із незадоволеністю політичними подіями
Існує й інший парадокс: хоча економічні очікування стали вкрай песимістичні, схильність до споживання лише зростає. Це свідчить про те, що песимізм громадян радше пов"язаний із незадоволеністю тим, що відбувається на політичній арені, аніж є наслідком погіршення їхнього матеріального становища. Виходячи з цього, не видається дивним таке: за влади "помаранчевих" найбільше песимістів було на сході України, за "біло-блакитних" — на заході.
Або ще: незважаючи на те, що в ІІ половині 2006 року настрої щодо економічної ситуації були вкрай песимістичні, люди не боялися ані жити в борг, ані робити великі покупки. Річний темп приросту кредитів фізичним особам у травні—липні (коли економічні очікування були найгіршими) досяг рекордного рівня, привівши до збільшення в 2,5 разу! Роздрібна торгівля в цей час також не уповільнилася, показуючи стабільне реальне (із врахуванням інфляції) зростання в понад 20% річних. Тож люди у своїх рішеннях — наприклад, про великі покупки — керуються очікуваннями щодо наповнення власного гаманця, а не думають про уповільнення чи зростання економіки всієї країни.
Та насправді економіка залежить від кожного з нас. Так, однією з причин високих темпів зростання у країнах південно-східної Азії називають їхній найбільший у світі відсоток оптимістів — людей, що вірять у покращання економічної ситуації у своїх державах. Можливо, українцям варто в них повчитися, а не дивитися на все, що відбувається, лише у темних тонах. І вірити більше власному гаманцю, ніж політикам.
8 
35413
Коментарі