У четвер президент Петро Порошенко дивився футбол у компанії поранених на фронті бійців. Задумана політтехнологами картинка мала би розчулити мільйони й викликати симпатії до глави держави. Виглядало справді гарно — якщо забути, що російський бізнес Порошенка продовжує працювати на економіку агресора й опосередковано допомагає вбивати й калічити на Донбасі наших хлопців.

Того ж дня керівник Дніпропетровської облдержадміністрації Ігор Коломойський терміново примчав до державної Укртранснафти, бо через усунення від керівництва його людини втрачав контроль над підприємством. Принагідно Коломойський у кращих традиціях пострадянських нуворишів нецензурно вилаяв журналіста, який поставив незручне запитання.

Це кілька свіжих штрихів до сукупного портрета українського олігархату: невеликої групи людей, які контролюють урядові структури, галузі економіки й політичні партії. На словах чи перед телекамерами — патріоти, на ділі ж пріоритетом для них є власний бізнес. Значною мірою через них Україна тривалий час тупцює на місці у своєму розвитку, а контрольована фінансово-промисловими угрупованнями влада вже понад рік саботує вимоги Майдану. Будучи монополістами, олігархи не зацікавлені у залученні в Україну закордонних інвесторів. Власне, самі картинки з озброєними людьми біля Укрнафти здатні остаточно відбити у цивілізованого бізнесу бажання мати справи в Україні.

Олігархи добре знають, що і як робити, аби насправді нічого не змінювалося чи змінювалося на їхню користь. Рік тому українці подолали криваву банду, але не отримали владу в країні. Відбувся перерозподіл її між тими, хто не бідував і за Януковича. Коломойський, Порошенко, Ахметов, Пінчук, Фірташ, Льовочкін, Єремеєв та інші. Давно й міцно дружить з олігархами прем'єр Яценюк.

На виборах олігархічні клани створюють для нас варіант між поганими й дуже поганими кандидатами, залишаючи без вибору. Головним інструментом олігархів є вплив на політичний процес — для цього вони фінансують партії, ставлять у партійні списки і розставляють на важливі державні пости своїх людей. Політичний вплив потрібен їм для примноження капіталів.

Зазвичай це відбувається за рахунок інтересів держави та людей, завдаючи останнім збитків або спричиняючи трагедії. Рік тому Рінат Ахметов затіяв гру, що посприяла масштабній війні й нищенню Донбасу. На ключову посаду у сфері енергетики призначають 24-річного колишнього працівника фабрики цукерок "Рошен" Петра Порошенка. Подібних прикладів олігархічного способу мислення і дій є багато.

Олігархи завжди конкурували між собою через можливість збагачуватися за рахунок державних ресурсів. Конфлікт довкола Укрнафти засвідчує, наскільки це вигідно. Вони добре знають, за що чубляться.

Але це не наша війна — не слід ділити олігархів на поганих і добрих. Якщо хтось із них одною рукою витрачається на нібито гарну справу, то другою вигрібає з суспільного казана значно більше. Рік після Революції гідності та останні події вкотре підтверджують, що олігархів слід позбавити вирішального впливу на політичні процеси й економіку. Інакше Україна надалі залишатиметься заручницею їхніх конфліктів чи змов.

Брав по 15 тисяч доларів

Ігор Коломойський зібрав досьє на новопризначеного керівника Укртранснафти Юрія Мірошника. Про це розповів на каналі "1+1":

— Он прописан в Киеве на улице Владимирская, 33. Это центральный офис Службы безопасности. Здесь появился из Харькова. Там познакомился с господином Савченко (голова наглядової ради Укртранснафти. — "ГПУ"). В Харьков он попал из Луганска, где был заместителем руководителя местного СБУ. Был одним из тех, кто год назад сдал сепаратистам это помещение с оружием. Этот товарищ ходит под кличкой "Пятнашка". Брал по 15 тысяч долларов с каждой коммерческой структуры, которая хотела заниматься бизнесом в Луганске и области.

×