Нещодавно на Національній раді реформ президент Петро Порошенко запропонував винести на обговорення громадськості питання продажу земель сільськогосподарського призначення. Мовляв, це дасть "шалений" ресурс для перезапуску та розвитку економіки — залучення інвестицій, створення робочих місць, стабілізації банківської системи тощо.

Зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення не можна допустити. Аргументи проти її продажу є не тільки економічними, соціальними, а й геостратегічними.

В умовах стрімкого економічного спаду, фактично рецесії, на фоні шокової девальвації національної валюти та зниження доходів громадян у випадку зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення хто її зможе купити — малі чи середні підприємці? Чи може великий український бізнес? Навряд чи. Відбудеться швидке скуповування с/г земель фінансовими спекулянтами. Сьогодні навіть великий український бізнес, вже не кажучи про середній чи малий, не має відповідних коштів. Значить, скуповування землі буде здійснено на користь іноземних власників.

"Відкриття" ринку с/г земель призвело б до концентрації цього активу в руках великих, переважно іноземних крупних землевласників. Адже селяни, не маючи власних ресурсів чи доступних кредитів, щоб обробляти землю, самі від безвиході будуть вимушені віддати її за безцінь. Раз і назавжди! Пожертвувати майбутнім своїх дітей заради виживання в нав'язаних економічною безвихіддю умовах. Нібито добровільно і під гаслом захисту їхніх законних прав розпоряджатися їхніми земельними паями.

Наслідком буде поступове обезлюднювання більшості сільських територій, втрата жителями України можливості організовувати сільськогосподарські виробництва. Додаткові ризики, що виникали б у випадку концентрації проданої землі у руках фінансових спекулянтів, не виключали б можливості заселення наших територій громадянами інших країн, наприклад Китаю, що могло б бути умовою "стратегічних земельних інвестицій".

Стосовно залучення коштів під земельні активи, про що постійно говорить український уряд, то одноразовий продаж сільськогосподарської землі, до того ж під час економічної кризи — це не те джерело наповнення економіки, якого ми дійсно потребуємо. Міністр економіки вважає, що "відкриття" ринку с/г землі дозволить залучити десятки мільярдів доларів інвестицій та реально запустити економіку. На мою ж думку, така позиція — верх неповаги до українського народу. Маючи величезні корупційні дірки в бюджеті, поглиблюючи боргову залежність від МВФ, замість потужного розвитку власної промисловості, не розірвавши енергетичний зашморг Росії, використовувати останній актив, який належить народу, щоб розпродати його за безцінь під час економічної депресії та військової агресії — абсолютно неприпустимо.

Якщо й залучати кошти під заставу землі, то це можливо було б зробити шляхом концентрації в земельному банку 10 млн га, що перебувають у державній власності з подальшим випуском облігацій. Це дійсно могло б дати можливість залучити не менш як 10 млрд доларів під адекватні відсотки. І коли в країні вже майже 2 млн безробітних, кошти повинні направляти на державну програму стимулювання зайнятості та відродження промисловості, а не на латання дір "Нафтогазу" й інших непрозорих структур. При запуску промисловості Україна здатна залучити значно більші інвестиції, ніж за рахунок розпродажу с/г земель — цього відвертого грабунку українського народу в найскладніші часи.

Лунають заяви: якщо не "відкриємо" ринок сільськогосподарської землі зараз, вимушені будемо зробити це восени, але на значно гірших умовах. Звісно, якщо проводити економічну політику потурання імпорту, нарощування закордонних кредитів та байдуже спостерігати за втратою власного виробництва і робочих місць, то ми скоро не тільки землю, а й повітря будемо вимушені продавати.

Викликає природні сумніви ефективність проведення економічних реформ. Іноді складається враження, що ситуація в економіці свідомо погіршується, щоб довести її до того стану, коли єдиним виходом, аби якось покращити фінансову ситуацію країни, буде названий продаж останніх ліквідних активів держави, як вічних — земля, так і створених руками людини — наприклад, залізниці.

Позиція Радикальної партії в цьому питанні є принциповою та незмінною — ми проти продажу сільськогосподарської землі, але за гарантований обіг прав оренди, в тому числі довгостроковий. Мінімальний строк оренди — сім років та виключно грошова форма орендних платежів до­зволять захистити інтереси як інвестора, так і селянина.

Потрібно припинити грабування малих і середніх підприємств, що відбувається через монополії великих компаній в експорті та постачанні міндобрив і палива. Навіть при можливості нетривалого зберігання зерна малі виробники, що об'єдналися в кооперативи, можуть продавати продукцію на 40% дорожче від тої ціни, яку вони отримують у випадку продажу відразу з поля. А це вони змушені робити через відсутність спеціалізованих сховищ та капіталу.

Треба бути повним економічним неві­гласом, щоб не розуміти, що найкращою альтернативою розпродажу землі, з точки зору залучення інвестицій та розвитку економіки, є створення потужних інвестиційних стимулів для реального сектору економіки. Тобто для виробничих підприємств, харчової промисловості, машинобудування, деревообробки, легкої промисловості.

Навіть фігуранти аграрного ринку, що заробляють на сільському господарстві й радіють від того, що попит на аграрну продукцію у світі зростає, мріють, щоб Україна була не аграрною, а потужною індустріальною державою. Адже всі ми хочемо жити в заможній і сильній країні.

Олег ЛЯШКО, лідер Радикальної партії

×