Чергова хвиля людей з-поза політики хоче в ній себе спробувати. Виборчі списки рясніють традиційними вже наборами — ветерани, волонтери, громадські активісти, експерти.
Багато з них — відомі порядні люди й заслуговують на повагу виборців. Вони справді прагнуть змінити життя на краще, боротися з несправедливістю та неефективністю на місцях. Давати співгромадянам надію на те, що не все погано й безперспективно. З боку суспільства також усе ще значний попит на присутність у політиці й владі людей чесних, безкомпромісних і з цінностями. Не забруднених системою.
Здавалося б, треба лише вітати їхні наміри. Однак ідуть вони переважно в проєкти олігархів чи інші політичні "акціонерні товариства", що мають на меті насамперед задоволення потреб їхніх власників. "Нові обличчя" слугують приманкою, завдяки якій акціонери хочуть завести у владу якнайбільше своїх.
Тож післявиборча реальність із великою ймовірністю поховає сподівання та світлі прагнення, а чудові риси "облич" будуть ні до чого власникам партій і фракцій. Це не раз доведено пореволюційними виборами. Немає причин вважати, що цього разу буде інакше. Хтось рано чи пізно прийме традиційні правила гри і стане частиною системи, обмінявши свої цінності, запал та ідеї на комфорт і добробут. Когось згодом витіснять, не візьмуть у партійні списки на наступні вибори чи не переоберуть. В олігархічних проєктах для нових облич найчастіше передбачено одноразове використання.
Шкода, що уроки від попередників не вчать теперішній призов нових облич. Головний — ти нічого не зміниш, якщо будеш лише частиною чужої гри.
Давно слід покінчити з міфом, що хорошим людям обов'язково треба йти в політику — і неважливо, під чиїми прапорами. Мовляв, рано чи пізно набереться критична маса хороших і чесних, тоді все зміниться. Це великий самообман. Як результат, на кожних чергових виборах ми стикаємося з відсутністю альтернатив "партіям" олігархів чи їхнім кандидатам. Бо протистоять їм хіба що невеликі ідейні об'єднання, які зазвичай не мають шансів — сили неспівмірні.
Перелому не станеться, доки патріотичні професійні люди з цінностями не об'єднаються в свою потужну партію чи рух. Припинять бути приманкою перед виборами й пішаками власників політичних проєктів після них. Адже, беручи в цьому участь, вони "збиті" ще до виборів, незалежно від результату. Увійти в політику і владу з одіозними олігархами легко, а вийти з неї чистими й колишніми — майже неможливо.
Зараз патріотична, розумна, активна частина суспільства розпорошена між насправді чужими й ворожими для неї таборами. Часто потопає у суперечках між собою і виступає адвокатами тих, проти кого мала б об'єднатися. Якщо нічого не міняти, ми й далі матимемо чужі й шкідливі для майбутнього України партії й чергові нові обличчя в їхніх передвиборчих списках. Ветерани, експерти, волонтери, громадські активісти. І знову ці обличчя не робитимуть новішою українську політику чи владу.
2 
35413
Коментарі