Системна помилка закладена в тезах "слуги народу" "кожен з нас — президент" і "буде так, як вирішиш ти". Це утопія прямої демократії. Бо політика і врядування будуються на одному фундаментальному розрізненні: між приватним і публічним. Між моїм та спільним.
Розвинені політичні системи ставали успішними тоді, коли чітко витримували це розмежування. Коли давали і приватному, і публічному свій простір. Бо коли публічне поглинає приватне — це тоталітаризм. А коли приватне поглинає публічне — це корупція.
Україна виринула з першої крайності і стрибнула у другу. У СРСР у нас знищували приватне, зараз знищено публічне.
Бо що таке корупція? Це коли люди чи інституції, які мають дбати про спільний інтерес, захоплюють їх і використовують для приватних цілей. Корупція — це приватизація публічного.
Тому ні, не кожен — президент. І не буде так, як вирішуєш ти. Бо тоді стирається межа між приватним і публічним. Публічне перестає існувати.
Президент чи будь-яка інша людина, яка ухвалює державне рішення — це вже не приватна особа. Це інституція. А бути інституцією — це доступне не всім і вимагає серйозних ресурсів. Тривалої культури плекання спільного.
3 
35413
Коментарі