Заступник директора Інституту соціології НАН України Євген Головаха, 56 років, вважає, що президент, коаліція та опозиція повинні домовитися, бо інакше буде гірше всім.

Чи бачите схильність протидіючих нині таборів до компромісу?

— У них є два шляхи — або далі роздмухувати конфронтацію з надією на остаточну перемогу, або досягати компромісу. Як на мене, треба домовлятися. І до цього спонукають кілька чинників.

По-перше, сьогодні жоден із таборів не має такої суттєвої моральної підтримки виборців, яка була 2004 року. Політична активність людей змінилася пасивністю, значно менше підтримують і одних, і других. Звісно, можна привозити людей на майдани. Є ті, хто співчуває чи симпатизує тому чи іншому табору. Але немає головного — отої моральної підтримки.

По-друге, після дострокових виборів за будь-якого їхнього результату половина країни буде вважати себе обдуреною. А законодавча база настільки суперечлива, що можна буде легко поставити під сумнів легітимність виборів. Так що нинішніх негараздів дострокові вибори не вирішать у будь-якому разі. Виграє їх табір Ющенка — матиме опонентами двічі переможених, а це дуже велика проблема. Переможуть "Регіони" — може бути ще гірше, ніж до цього.

Тому потрібен компроміс. Думаю, політики підуть на це під тиском об"єктивних обставин. Якщо ми справді обираємо європейський вектор розвитку, і навіть Янукович його декларує...

А на мітингах на його підтримку агітують за союз з Росією та Білоруссю і ностальгують за СРСР...

— І це ще один чинник, який штовхає до компромісу! Бо якщо Партія регіонів, яка хоча б на словах визнає необхідність європейського напряму розвитку, буде переможена шляхом тиску, — то радикалізується й остаточно перейде на проросійські позиції. Мовляв, ми переможені, тому замикаємося у своїй регіональній ідеології. А вона відома: цілком антизахідна, антинатівська.

Виграють "Регіони" — може бути ще гірше, ніж до цього

Ну, і ще один аргумент за компроміс. В українській політиці традиційно неможливо ділити владу на трьох. На двох ще якось ділять, як-от Мороз із Януковичем. А у форматі Ющенко–Мороз–Тимошенко це виявилося неможливим. І якщо будуть Луценко, Ющенко й Тимошенко — теж не поділять. Знову буде балаган і комедія, півроку формуватимуть маленькі й великі коаліції. А що з того вийде, всі знають. З іншого боку,  якщо прийдуть до влади "регіонали" й комуністи — уявляєте, що це буде?

Одні зараз хочуть дострокових виборів, інші — відкликання указу президента. Що ж може бути компромісом, тією золотою серединою?

— Я як фахівець із питань українського суспільства можу лише обґрунтувати необхідність компромісу. А який він має бути — то вже їхня робота. Нехай шукають. Вони вже стільки взяли від цієї країни й суспільства, що могли б напружити рештки своїх мізків і щось придумати. Бо якщо не дійдуть згоди, то гарантовано погіршиться соціально-економічна ситуація, Україна втрачатиме в ціні. Політики повинні подолати політичні амбіції та економічну зацікавленість. Ну, й свою елементарну дурість. Якщо їм це вдасться — країна буде вдячна. Якщо ні, то погано буде всім, незалежно від кольору.

2004-го саме присутність людей на вулицях підштовхнула політиків до компромісу. Чи є таким фактором нинішні акції протесту?

— Ні, бо насправді ж немає отієї моральної підтримки. Лише ідеологічне розмежування. Нинішні майдани — штучні. Тоді була величезна електризація, люди справді вірили, що творять історію. А зараз — вийдуть, постоять, підтримають... Не та атмосфера.

Конституційний суд щось вирішить чи уникне рішення?

— У нас немає довіри до судочинства. Тому якщо Конституційний суд і винесе легітимне з точки зору законодавства рішення, то віри цьому все одно не буде. Легітимність усіх гілок влади, включаючи й судову, дуже низька. Ті, хто програє справу в суді, його рішення не визнають морально й психологічно, навіть якщо йому й підкоряться. Будуть вважати, що на суд натиснули, або хтось когось купив.

Загалом, наша судова система — одна з головних причин нестабільності й непередбачуваності. Судді — це ще більша проблема, ніж наші політики, це своєрідна каста. У політику можуть прийти молоді, не такі зажерливі. А суддів інших де візьмемо?

Але Конституційний суд є зараз тим дамокловим мечем, який підштовхує опонентів до якнайшвидших домовленостей?

— Так, суд може бути одним із реальних чинників досягнення компромісу. Якщо обидві сторони розумітимуть, що програш у ньому буде остаточним.

Хто ж винен тій-таки Тимошенко, що стільки зрадників понабирала?

Та я все ж таки думаю, що політики домовляться. У нас є великий досвід неагресивного вирішення багатьох проблем. Навіть Кучма, якого всі лають, не пішов 2004-го на силове придушення революції, хоча це дуже зачіпало його інтереси. Кравчук колись мирно передав владу Кучмі. Звісно, Конституційний суд також можна залучати до нинішнього конфлікту, але що з того вийде? Він же у нас досить дивний.

Усе ж таки, чи був перехід депутатів від опозиції до коаліції вагомою причиною для розпуску парламенту з такою глибокою наступною кризою?

— Звісно, це погано, що вони переходили. Хоча політики — зрадники за визначенням, це і є політичний процес. Але я б хотів запитати: хто ж винен тій-таки Тимошенко, що стільки зрадників понабирала? Що, не було п"ятдесяти незрадників серед мільйонів прибічників? І де гарантія, що на дострокових виборах у списках знову не буде потенційних перебіжчиків?

Так, масовий перехід депутатів від опозиції до коаліції був політичною загрозою для Віктора Ющенка. Отож він і зреагував. Але це був привід, причини ж такого кроку президента інші. Насамперед — це втрата його популярності, падіння рейтингу. Ющенко також бачив, що лише якась радикальна дія може зміцнити його позиції у трикутнику з Януковичем і Тимошенко. І він досяг своєї мети! Показав, що в нього є важелі впливу, що може бути рішучим. От говорили — Ющенко безвольний, слабкий... Та якщо людина змогла посісти першу позицію в цій ієрархії — ніколи не кажіть, що в неї немає волі чи вона нічого не може вирішити. Усе може, але тільки коли буде впевнена, що це для неї корисно.

Але тепер Ющенкові вже можна починати шукати компроміс. Він же перший незацікавлений у дострокових виборах — бо його партія програє. Так само незацікавлений, як і Мороз. То кому ж тепер шукати компромісу, як не їм?! Хоча й виглядають обидва зараз такими собі яструбами.

×