Тиждень тому мене затримали в санкт-петербурзькому аеропорту "Пулково" і не пустили в Росію. Я вислухав близько восьми різних і найнесподіваніших версій, чому мені відмовляють у в"їзді.
Спочатку казали про якісь неточності в паспорті, потім — що я нібито причетний до кримінальних угруповань. Ще за якийсь час — знову про якісь проблеми з документами. Зрештою — що з ними все добре. Але: "Ви небажана персона тут, у Росії, і тому тимчасово нами затримані...".
Не знаю, чим таким страшним загрожувала моя участь як експерта у з"їзді російських профспілок. Утім, після відповідної ноти українського МЗС російські дипломати заявили: причиною мого недопущення в Росію є річна заборона на в"їзд в Україну двом російським громадянам — лідерам Міжнародного європейського руху та Євразійського союзу молоді Олександрові Дугіну та Павлові Заріфулліну. Торік восени активісти цих організацій залізли на Говерлу й демонстративно понівечили державні символи України, що прикрашали найвищу точку нашої країни.
Добре, що ця історія не сталася років із 50 тому
Мені ніколи не спадало на думку спилювати чавунних орлів із верхівок кремлівських веж, або бити вікна в приймальні Путіна. Але виходить, що саме чогось подібного російська влада очікувала від експерта, який у силу своїх професійних обов"язків іноді висловлює критичні зауваження в адресу кремлівської влади.
Логіка дивна: будь-який незалежний коментар, стаття, думка чи навіть підозра щодо наявності таких думок прирівнюються до хуліганства і вандалізму! Парадокс ситуації полягає ще й у тому, що по суті російська влада покарала мене за гріхи власних громадян. Адже сумнівів у тому, що акти вандалізму Дугіна — це злочин, ніколи не заперечував навіть Кремль. Але розплачуватися за це чомусь мають українські громадяни. Крім того, своєю заявою Росія підтвердила наявність у неї "чорних списків" — переліку українців, чий в"їзд на територію Росії є "небажаним".
Переконаний, що Україні потрібно бодай спробувати з"ясувати не лише наявність таких списків у російської влади, а й хто і за що туди потрапив. Це має сприяти чесним і зрозумілим стосункам між нашими країнами. Можливо, після цього Москва відмовиться від практики карати іноземців за печерну поведінку росіян.
Ми звикли часто цілком справедливо критикувати прояви безладу у вищих ешелонах української влади. Але попри безкінечні баталії у стінах і поза стінами Верховної Ради, нікому не спадає на думку обмежити в"їзд до країни іноземців, чия позиція є відмінною від позиції українського уряду. Попри зовнішню скандальність української політики, ми навчилися бути толерантними і, отже, вільнішими.
Але добре, що ця історія не сталася років із 50 тому. Тоді могли б запросто звинуватити у спробі підірвати залізницю Москва — Ленінград, або у намірі отруїти сільські криниці в Московській області. Нині звинувачення Кремля на адресу власних і чужих громадян можуть бути вже й не такими тяжкими. Але часто — такими ж безглуздими.
7 
35413
Коментарі