Кандидат технічних наук, один із лідерів Партії зелених Сергій Литвак, 48 років, уважає, що Україна має величезний потенціал вітрової енергетики.
Ви заявляли, що в Україні можуть знову початися відключення світла, як на початку 1990-х. Чому?
— Цього року компанія "Енергоатом" недовиробить приблизно три мільярди кіловат електроенергії у зв"язку зі зниженням її споживання промисловими підприємствами. Тому недоотримає понад 450 мільйонів гривень. До того ж для функціонування атомних станцій може не вистачити сировини, адже її постачальники також потерпають від кризи. Та й грошей у АЕС бракуватиме. Розв"язати проблему недоотримання коштів від промисловості за рахунок споживачів нині також неможливо, бо діє урядовий мораторій на підвищення тарифів на електроенергію. Отож "Енергоатом" не встигає накопичити резерви ядерного палива, які дозволили б пом"якшувати коливання вартості як уранового концентрату, так і паливних пігулок.
Україна добуває уранової руди 800 тонн на рік, а потреби вітчизняної ядерної енергетики — 2,4 тисячі тонн. Різницю треба купувати. Виходить, "найдешевша енергія" в умовах кризи може зруйнувати економіку країни?
— У вартість виробленої на АЕС електроенергії входять видобування радіоактивної сировини та виробництво кінцевого палива, експлуатаційні витрати станцій, утилізація та переробка радіоактивних відходів, виведення станції з експлуатації, витрати на охорону здоров"я населення і ліквідацію наслідків забруднення територій. Ядерна енергетика є насправді найдорожчим і найнебезпечнішим джерелом енергії. Наприклад, у США її визнано неконкурентоспроможною галуззю промисловості. За підрахунками їхніх економістів, вкладати один долар у технології заощадження енергії всемеро ефективніше, ніж вкладати той долар у ядерну енергетику. Більшість європейських країн відмовилися від розвитку ядерної енергетики.
Чи надійними є атомні реактори, які експлуатуються в Україні?
— Якщо наявність ядерної зброї для держави виконує стримуючу щодо потенційних ворогів функцію, то атомні електростанції — це її больові точки. Після Чорнобиля дехто вирішив так тримати Україну на гачку. За майже 50 років виробництва атомної енергії не знайдено жодного безпечного способу утилізації радіоактивних відходів. У середньому реактор виробляє 25 тонн відходів щорічно. Які ж сховища потрібні й де їх будувати? При цьому реактори справді мають "схильність" до катастроф. Після ЧАЕС і Тримайл-Айленду (АЕС у США, яка вибухнула ще до Чорнобиля. — "ГПУ") МАГАТЕ визначило ймовірність викиду радіації в атмосферу через "розплавлення активної зони реактора" в середньому кожних 2,5 року.
Після Чорнобиля дехто вирішив так тримати Україну на гачку
Чи зможуть сьогодні "підстрахувати" атомників теплові та гідроелектростанції?
— Нині в Україні функціонують 14 базових електростанцій, що використовують копальне паливо. Однак жодна з них не працює за сучасними технологіями, які забезпечували б високий рівень енергоефективності та мінімальний негативний вплив на довкілля. П"ять із них вугільні, вони виробляють 8250 мегават. За висновками австрійських спеціалістів із неурядової екологічної організації "Глобал-2000", після модернізації цих об"єктів їхня ефективність збільшилася б додатково на 1966 мегават. Цієї енергії достатньо, щоб компенсувати лише два атомних реактори старого типу, тому вони й не зможуть надолужити те, на що виявилися нездатними в час кризи наші АЕС. Щоправда, модернізація кожної з таких вугільних електростанцій коштувала б 250 мільйонів доларів. Але ми мали можливість зробити це п"ять років тому. Тоді Європа і США вимагали від України не будувати два нових атомних енергоблоки в Хмельницькому та Рівному, а використати надані ними компенсаційні кошти на закриття ЧАЕС саме в цьому напрямі. Та президент Леонід Кучма вирішив узяти "подачку" Москви і таки добудувати ті реактори. Українців тоді влада обдурила, заявивши, що Захід не хоче дати грошей.
А гідроелектростанції?
— ГЕС виробляють 4700 мегават енергії. Більшість із них потребує оновлення, провівши яке, можна було б отримувати додаткові 500 мегават. Міжнародний банк реконструкції та розвитку мав тоді два проекти щодо наших ГЕС — "Гідроенергія-1" та "Гідроенергія-2". Перший передбачав відновлення системи комунікацій. Другий стосувався ГЕС на Дністрі. Модернізація її коштує 200–300 мільйонів доларів, зате станція виробляла б приблизно 1000 мегават додаткової енергії. Але нічого не було зреалізовано. Нас при Кучмі не тільки свідомо узалежнили від російського газу, а й на додачу від російського урану.
Чи є шанси в української альтернативної енергетики?
— Шанси є. Наша країна має величезний потенціал вітрової енергетики. За оцінками Українського інституту електродинаміки, вона могла б виробляти до 30 мільярдів кіловат-годин на рік. А це 40 відсотків від того, що сьогодні виробляють усі наші чотири атомні станції. Безпечність такого виду станцій очевидна. Вартість 500 мегават енергії вітру в умовах Криму та південних областей становить 0,020 долара за кіловат-годину, тоді як ціна енергії від Хмельницької АЕС — 0,032–0,034 долара. На півдні країни, особливо на Кримському півострові, мало б непоганий економічний зиск будівництво нехай невеликих, локального значення геліоелектростанцій. Разом із вітровими станціями вони здатні відсотків на 50 забезпечити південні регіони. Вартість будівництва таких станцій навіть не наближається до тих астрономічних сум, яких потребують атомні реактори. А обслуговування взагалі найдешевше в енергетичній сфері.
3 
1
Коментарі
4