Мода жорстока

Як немилосердно знущається мода над жінками!

Кілька днів тому на вулицях італійських міст з"явилася несподівана, приголомшлива реклама. Із величезних щитів на перехожих дивиться так само великими очима гола жінка. Усе було б нічого, якби вона не нагадувала в"язнів із документальних фільмів про звірства фашистів. Обвислі груди — як дві зім"яті ганчірки, ребра — стирчать, передпліччя в районі біцепсів — тонші за зап"ястя. Однак це реальна людина, яка нині живе у Франції, й ще донедавна демонструвала на подіумах дороге вбрання. Ізабель Каро — так звати модель — має 27 років. Вона важить 31 кілограм. Каро страждає на анорексію. Це така хвороба. Вона настає тоді, коли людина починає сприймати зайвий кілограм свого тіла як, скажімо, другий ніс на обличчі, вдається до безлічі дієт і електронними вагами користується частіше, ніж годинником.

Їй 27 років, а важить 31 кілограм

Хвороба ця — психологічна. Медики кажуть, що лікувати її важко. А якщо не впоратися з недугою до 30 років, то взагалі шансів на життя залишається небагато. Торік двох колег Каро по подіуму вже прийняла вічність. Ще жива модель погодилася роздягтися перед фотографом, щоб попередити всіх майбутніх жертв моди.

У Великій Британії одержимість "витонченими формами" зайшла так далеко, що торік королева навіть порадила не ставити на обкладинки модних журналів фото моделей з явними ознаками анорексії.

Ще 100 років тому про таке безумство годі було й подумати. Модельєри — тоді вони, щоправда, були лише кравцями або шевцями — вдягали наявних жінок. Тобто, які з"являлися до їхніх майстерень тут і тепер, із даними їм природою чи Богом тілами. А майстрам треба було вигадати цим жінкам образ та одяг до нього.

Якось мені потрапив до рук фотоальбом про життя Парижа 1920–1930 років. Один із його розділів був присвячений борделям. На досить відвертих знімках — принаймні тоді вони такими сприймалися — повії лише у взутті зустрічають клієнтів. Так-от парижанки, які у ті часи заробляли своїми тілами, мали настільки пишні форми, що легко могли би позувати Рубенсу чи Кустодієву.

А після війни кравці стали художниками. Вони почали вигадувати одяг на тіла, що живуть в їхніх уявах. Однак трагедія полягає в тому, що традиції сучасної моди формували й продовжують це робити чоловіки-гомосексуалісти. Вони запропонували людству образ жінки, як такої собі безтілесної ангелоподібної істоти. Вона більше схожа на юного середньовічного рицаря, й менше — на постать, навколо якої утворюється й обертається родинне коло. А тепер бідолашним клієнткам треба всунутися в те, що рухається на подіумі.

І чомусь значна частина людства реагує на образ сучасної подіумної жінки з пристрастю метелика до вогню.

Зрештою чоловіків це теж стосується. Мій сусід, який ходить із "борсеткою", а по мобільному говорить басом і з триповерховими матюками, днями з"явився у дворі з мелірованим волоссям. Мода, справді, жорстока.