1988 року на установчому засіданні Народного руху з'явилися представники міліції і сказали, що потрібно залишити приміщення. Бо воно заміноване. Піднялася Михайлина Коцюбинська, літературознавець і просто людина з неймовірним життєвим стержнем. Вона сказала: "Українці завжди плювати хотіли на провокаторів". І міліція пішла туди, звідки її прислали. Пізніше Михайлина Хомівна зробила титанічну працю — була упорядником повного зібрання творів Василя Стуса.
Узимку 1989-го було перепоховання Стуса в Києві. І тоді, в мороз, по Києву йшла траурна процесія — щонайменше 20 тис. людей. Після перепоховання хрест на могилі палили всілякі покидьки. Життя їх перемололо.
Не так давно був страшенний скандал, коли весь "русский мир" горою став, щоб не дозволити назвати Донецький університет іменем Василя Стуса. Але (з 2014 року тимчасово розташований у Вінниці. — ГПУ) вуз усе одно носить ім'я одного з наших найвидатніших поетів.
Щоб пояснити, хто такий Стус, вистачило б одного вірша. Він був умовним заповітом поета.
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.
На жаль, фільм про Стуса робить людина, яка навіть теоретично не може цим займатися. І питання не в тому, що на цей фільм потрачені мільйони державних грошей. А в тому, що фільм про Стуса знімає боягуз і кон'юнктурник. Вибираючи між тим, чи покаже цей фільм коли-небудь телеканал "Інтер" і правдою, режисер вибрав найбільш ідіотичний із точки зору справжнього митця варіант. Обрав власний комфорт. Тим паче, "Інтер" цей фільм усе одно не показав би.
Хто такий Медведчук? Це працівник КГБ, якому в ті часи дали малесеньке партійне завдання. Чи є він кимось в історії життя Стуса? Не сьогоднішньої історії, не завтрашнього дня, а в окремому епізоді життя одного великого поета? Він є гвинтиком, на якого, можливо, сам Василь Стус, на відміну від родичів, ніколи в житті не звертав жодної уваги. Книжка Дмитра Стуса про батька підтверджує це. Але вирізати цю сцену зараз — підло й ницо збрехати. Виправдання режисера — це вигороджування боягуза, який підставив увесь творчий колектив. І що противніше, підставив усіх, хто хоче бачити правду.
І ще одне. Це, звичайно, не зовсім моя справа, але мені неприємно, коли син Стуса говорить, що він проти фільму взагалі. Але й словом не нарікає, що вирізана сцена з Медведчуком.
Нинішній момент — прекрасний час, щоб перевидати "Палімпсести". Їх розкуплять. А за рік-два вийде нормальний фільм про одного з наших найвидатніших поетів.
8 
35413
Коментарі