— Ми, українці, ніколи не пробачимо тих, хто анексував у нас Крим. І тих, хто не дозволив українським морякам завадити цьому, — говорить президент України 42-річний Володимир Зеленський в Одесі 5 липня на урочистостях з нагоди Дня Військово-морських сил.
"2014 року обороняти півострів завадила не відсутність наказів із Києва. А люди, які не захотіли боронити свою країну. Бо давно подумки відмовилися від неї, — пише у фейсбуку публіцистка Лариса Волошина, 45 років.
— Ненависть мешканців Криму до України має прагматичні причини. Багато років спритні місцеві політики замість того, щоб припинити красти, паразитували на ксенофобії й жадібності "простих людей". Ворогом обрали кримських татар. Вони не були потенційними виборцями для пройдисвітів. Їх "не шкода". За піклування про людей видавали шельмування представників корінного народу та протидію Меджлісу, його представницькому органу. Кожна місцева "біла людина" знала, що "ця країна піклується тільки про тих, хто завжди вбивав "русских" (18–21 травня 1944 року радянська влада депортувала з півострова до Середньої Азії понад 400 тисяч кримських татар, половина з яких загинули. Офіційною причиною геноциду стало звинувачення народу в нібито масовому співробітництві з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. — ГПУ). Так кожен, хто почувався "обділеним", став почуватися "русским" і підтримувати проросійських місцевих політиків. А ті, з вдячності до виборця, посилювали людоненависницьку сепаратистську риторику як єдину програму політичних дій. Так "вдячні виборці" дійшли до високого ступеня ментального відділення від самої ідеї державності. Коли прийшов час робити вибір, на бік України в Криму стали лише ті, хто всі ці роки не був виборцем місцевих політиків. Хто гидував їхніми політичними проєктами, які ділили Крим на "дітей зрадників" і "онуків великих дідів".
2 
35413
Коментарі