Президент Грузії Михаїл Саакашвілі подав у відставку, оскільки балотується на посаду глави держави на майбутніх дострокових виборах. Виборча кампанія стартувала вчора. Крім Саакашвілі, участь у виборах беруть лідер партії "Нові праві" Давид Гамкрелідзе, лідер Лейбористської партії Шалва Нателашвілі, єдиний кандидат від Національної ради опозиції Леван Гачечиладзе та інші — всього понад десяток кандидатів.
Про нинішню ситуацію в країні говорить грузинський політолог Рамаз Сакварелідзе, 50 років.
Михаїл Саакашвілі має імідж демократа — що ж змусило його вдатися 7 листопада до силових дій проти мітингу опозиції?
— Хвиля невдоволення вивела на проспект Руставелі 150 тисяч людей — приблизно стільки ж, як і під час революції троянд. Їх зібрала відсутність демократичних елементів у правлінні нинішньої Грузії. До влади прийшли молоді люди, яким бракує досвіду. До речі, аналогічна ситуація була й за часів Звіада Гамсахурдія. Тоді до влади прийшли хоч і не молоді, але теж без навичок керування державою люди.
А недосвідчені правителі думають: усе, що вони накажуть, негайно має здійснитися. Поспішність робить людей недемократичними, навіть якщо вони не диктатори за природою. Нинішній парламент Грузії фактично є не майданчиком плюралізму, а додатком до президентської влади. Правляча верхівка підкорила собі й суд — ще одну владну гілку. Що ж залишається від демократії?
Отож одна із причин народного невдоволення — дефіцит демократії в країні. Інша — непопулярність серед народу людей, які входять у парламентську більшість та оприлюднюють позицію влади. Вони дуже часто бувають різкими, грубими, самовпевненими. Ще — відсутність економічного зростання. Це теж наслідок недосвідченості керівництва держави.
У Грузії немає природних багатств — нафти, газу, урану... Що ж залишається будь-якому урядові, крім як ділити наявні блага?
— Ресурсів обмаль і в Японії. Треба створювати умови для вітчизняного бізнесу, для іноземних інвестицій.
Саакашвілі вважається другом Америки. Де ж інвестори зі США?
— Не хочуть приходити. Тому що їм треба запропонувати умови максимальної свободи. У Грузії ж бізнес вільний лише до певної межі — поки не зачіпаються інтереси правлячої еліти. От нині, наприклад, еліта вважає, що приватна телекомпанія, що на сто відсотків належить американському бізнесменові, розбурхує людей. Спецназ увійшов і відключив мовлення. Хіба в таких умовах бізнес захоче працювати?
У Грузії бізнес вільний лише до певної межі
Проблеми грузинської демократії — в конкретних людях чи все ж таки в недосконалій системі влади?
— Провину можна покласти ще й на народ. Це ж він обрав президентом Михаїла Саакашвілі і парламент, який його підтримує.
Наскільки високий сьогодні рейтинг у Саакашвілі? Судячи з оголошення ним позачергових виборів, він цілком упевнений у собі.
— Так, він зробив сміливий жест. Але на чому ґрунтується його впевненість, я не знаю. Місяців зо два тому незалежна газета "Резонанс" провела в Тбілісі телефонне соціологічне опитування. Виявилося, що за Саакашвілі на виборах президента проголосувало б 14 відсотків, за одного з опозиційних лідерів Іраклія Окруашвілі — 10 відсотків. Згодом прозвучала заява Окруашвілі з обвинуваченнями президента. Після чого "Резонанс" провів ще одне дослідження: рейтинг Саакашвілі трохи впав, Окруашвілі — на два відсотки піднявся. Тобто 14 відсотків — не той показник, що давав би привід для самовпевненості.
Може, є й інші соціологічні дослідження, більш сприятливі для президента Грузії?
— Публікація рейтингів у нас — досить рідкісне явище. Газети не мають грошей замовляти соцдослідження. Але крім самовпевненості, у діях Саакашвілі є й логіка. Багато важитиме, хто стане його конкурентом. Кандидатів багато, отож голоси можуть розпорошитися і йому дістанеться більше. Другий фактор: парламентська більшість є пропрезидентською. Там його всю кампанію захищатимуть як законодавчо, так і пропагандистськи. І третій фактор: до виборів залишається мало часу. Розкрутити конкурента важко. А імідж Саакашвілі вже розкручений.
І зауважте: вибори президента Грузії призначені на 5 січня — між Новим роком і Різдвом. Опозиційні виборці навряд чи будуть активними. А от влада напевне мобілізує свій електорат.
Після передвиборної відставки Саакашвілі керівництво країною перейшло до голови парламенту Ніно Бурджанадзе...
— Тому я й підкреслював роль парламенту. Там його люди. Бурджанадзе стає виконувачем обов"язків керівника Грузії. Та вона не зможе цілком взяти владу, тому що величезна кількість людей у парламенті й навколо нього зацікавлені саме у фігурі Саакашвілі. Вони потрапили в політику лише завдяки його рейтингу.
А як ви оцінюєте можливий "болгарський шлях" для Грузії — ось уже чути розмови про необхідність грузинського царя чи князя, про повернення до монархії?
— Запропонував це Католикос-Патріарх всея Грузії Ілія II. Це мрія всіх церковників, бо за монархії церква має виняткове значення. Вона помазує і благословляє на владу... Але я дуже сумніваюся, що ця тенденція в Грузії знайде розвиток. Для змін потрібна конституційна більшість, а вона нині у Михаїла Саакашвілі. Хіба що запросять на царство його рід.
А "український варіант" у вас можливий: Михаїл Саакашвілі програє президентські вибори, але у парламенті в нього буде конституційна більшість?
— Це нормальна ситуація для західних країн, та не для нас. Я ставлюся до такого розкладу з острахом. Якщо Саакашвілі не зможе перемогти, то парламент почне підлаштовуватися під нового президента. Адже глава держави має право розігнати парламент, відповідний закон було прийнято вже за Саакашвілі. Тепер цей кийок може обернутися проти нього самого.
Тобто парламентська коаліція в цьому разі швидко перейде на бік переможця?
— Якщо не швидко, то в досить недалекому майбутньому.
8 
35413
Коментарі