Російські вчені після спілкування із закордонними партнерами мають надсилати у міністерство освіти і науки звіт про розмову. Наказ видали в лютому. Тобто влада змушує їх писати доноси на іноземних колег. У Росії кожен учений повинен бути не лише патріотом, а й чекістом.
Усе це вже було в Радянському Союзі. Мій батько — доктор фізико-математичних наук, щоб уникнути доносів не їздив за кордон. Його колега — начальник теоретичного відділу Науково-дослідного радіофізичного інституту Микола Денисов активно відвідував міжнародні конференції. Однак в якийсь момент відмовився писати звіт про зустріч з іноземними колегами. Вирішив, що ця поліцейщина несумісна з науковою роботою. Став невиїзний.
Денисов не сильно любив радянський режим. Після цієї історії почав ставитися до нього ще гірше. Його відділ в інституті перетворився на розсадник вільнодумства. Багато співробітників уже по смерті Денисова взяли активну участь в антикомуністичній революції 1989–1991 років. Одним із них був Борис Нємцов (російський опозиційний політик, убитий 27 лютого 2015 року в Москві. — ГПУ). Під час Перебудови безліч вчених пішли в політику. Деякі очолили протестний рух.
Радянські вчені жили цілком пристойно. Не відсутність на прилавках ковбаси і одягу розвела їх із радянським режимом. На їхні зарплати все це можна було купити. Мого батька не влаштовувала відсутність особистої свободи, вільного доступу до інформації, залежність від влади, неможливість читати, що хочеш, спілкуватися, з ким хочеш, їздити, куди хочеш. Вчені не хотіли бути кріпаками. Протестний рух у науковому товаристві зіграв велику роль у краху СРСР. Намагаючись повернути вчених у державне стійло, путінська влада робить їх своїми ворогами. І повторює самогубний радянський досвід.
2 
35413
Коментарі