Доктор богословських наук, професор Київської Православної Богословської академії Української православної церкви Київського патріархату Дмитро Степовик, 69 років, уважає, що часто люди підміняють віру обрядовістю.
Наскільки релігійними є українці?
— Наше суспільство — одне з найбільш релігійних у світі. Ми порівняно бідні, але віримо в Бога. Поставивши духовне вище за матеріальне, ми вижили. Збереглися як нація, незважаючи на намагання в різні часи знищити нас. Подивіться: в неділю українські храми — православні, греко-католицькі, католицькі — наповнені людьми. До них ходить багато молоді.
А от для Заходу таке вже не є характерним. У центрі світового католицизму — Римі — тільки один відсоток місцевих жителів ходить у неділю до церкви. Решта — туристи та приїжджі християни з інших країн. На Заході наситилися матеріальними благами та відійшли від блага духовного. Там інколи виступають проти Біблії, проти Старого чи Нового Заповітів. У нас теж є така тенденція, однак значно слабша. На Заході існують спрямовані проти християнства сатанинські секти. З"являються книжки, на кшталт "Код да Вінчі" Дена Брауна, відповідні фільми. Це — бажання принизити Ісуса Христа. Замість засудження й неприйняття таких творів тамтешнє суспільство ці книжки розкуповує, а фільми збирають мільйони глядачів. Це й свідчить про бездуховність Заходу. Він майже зрікся християнства. Кілька років тому з проекту Конституції Євросоюзу вилучили згадку про християнське коріння Європи.
Отже, релігійність у нас значно вища, ніж на Заході, але треба бути насторожі. Чому ми вистояли після воєн та геноцидів? Це зробили не політики, а Божий промисел. Тому нині нам треба ставити на перше місце духовне.
У чому саме проявляється релігійність українців?
— Загалом релігійність складається з двох основних аспектів, які протистоять один одному. Перший — розуміння присутності в твоєму житті та серці Божественної Благодаті, глибинне біблійне євангельське розуміння релігійності. Другий — це обрядоманія. Це — негатив. Бо людей цікавлять матеріальні речі: як робити кутю на Святвечір чи пекти млинці на Святого Андрія. Це розмиває істинну релігійність. Біблійне розуміння не треба підмінювати обрядовістю.
Звісно, від неї не треба зовсім відмовлятися. Це ж чудово: співати на Різдво колядки, щедрівки. Це — народна творчість. Та вона має вторинне значення. Первинне ж — духовне. Коли лише теоретично вірити в Бога й не ходити до церкви, не хреститися, не брати участі в літургії — це значить, ставити під ризик майбутнє спасіння в житті вічному.
Чи пов"язана релігійність українців із якимись особливостями нашого менталітету?
— Менталітет відіграє значну роль. Українці лише тоді вдавалися до екстремальних дій, коли їх брали за горло. Загалом же ми — помірковані, зважені, спокійно йдемо дорогою Благодаті.
Менталітет впливає й на вибір у політиці. Підсвідомо вибираємо тих, у кого є елемент національної свідомості, духовності та бажання працювати на Україну. Проте обираємо поміркованих. Українці не люблять екстремістів.
То існує зв"язок між релігійністю та політичними симпатіями?
— Він є. Обираємо тих, хто є прихильником наших духовних цінностей. Під час помаранчевої революції так обрали Віктора Ющенка. Він православний християнин, по-справжньому вірить у Бога. Часом надає перевагу обрядовості, та в нього вона гармонійно поєднується з глибинною сердечною вірою в Бога.
Виставляти власний день народження як свято не можна
Юлія Тимошенко — теж справжня християнка. Господь їй сприяє. Недарма з невеликою перевагою голосів таки стала прем"єром. Що ж до релігійності інших вітчизняних політиків — виникають сумніви, враховуючи їхнє минуле. Свою релігійність вони використовують хіба що перед виборами або на свята. Щонеділі їх у церкві не побачиш. Певною мірою це лицемірство.
Ця демонстративна релігійність політиків заохочує українців до віри чи відштовхує їх?
— Заохочує. Це добре, коли наші політики релігійні. Та знову ж — вони більше схиляються до обрядовості. Обмежуються лише тим, що заходять до церкви, ставлять свічки. Це неправда, що у свічках "горять" наші гріхи. Свічка ставиться на згадку про первісну катакомбну церкву. Коли віруючі ховалися в підземелля від переслідувань язичницьких урядів, то запалювали свічки, щоб молитися при світлі.
Непотрібно навмисно демонструвати свою релігійність задля створення навколо себе позитивного іміджу. Господь казав: "Тяжко багатому увійти в Царство Небесне, легше верблюдові пройти у вушко голки". Та все-таки можна переламати в собі егоїзм та зажерливість. Можна і після ситих обідів, дорогих ресторанів та відпочинку на Карибських островах стати Божою дитиною. Дати гроші на розвиток національного книговидавництва або ж на створення нормальних релігійних програм. Щоправда, наші політики натомість продовжують скуповувати нові машини та палаци. Краще хай би збудували в своєму селі школу, молитовний дім чи закупили б для дітей нові комп"ютери.
Серед улюблених свят українців Великдень — лише на третьому місці після Нового року та дня народження. Чи це не свідчить про недостатню релігійність?
— Ні, бо на Заході й цього немає. Проте виставляти власний день народження як свято не можна. Ти ж народився не з власної волі й навіть не з волі батьків, бо рідко коли зачаття буває запланованим. Усе з волі Божої. Раніше люди взагалі забували, коли народилися. Запам"ятовували радше дні хрещення.
Яку небезпеку для України становлять нетрадиційні релігійні культи?
— В Україні є баптисти, п"ятдесятники, адвентисти сьомого дня й інші історичні протестантські конфесії. Це не секти, а наші брати та сестри. Секти — ті, хто спотворює вчення Бога та інші прийняті християнством вічні істини.
Не треба на них реагувати так, як Росія. Росіяни видали закон, де пріоритет надається виключно Російській православній церкві. Але влада в нашій Україні не може так чинити, як у Московщині. Ми — демократична християнська держава. Росії дається взнаки її тоталітарне минуле.
Україні цим шляхом іти непотрібно. Не тільки тому, що ми демократичніші за московитів. У нас теж вистачає силових рішень. Треба дати можливість людині самій обирати — добро чи зло, християнство чи секта. Силувати не можна. Треба переконати, а не примушувати законом. Для цього традиційним церквам потрібно працювати з людьми поза храмом. Приміром, створювати молодіжні недільні школи, домагатися повсюдного запровадження у викладі в навчальних закладах християнської етики. У всьому треба діяти любов"ю і повагою до гідності людини як найкращого творіння Бога.
3 
35413
Коментарі