Хто зігріє місце для вболівальника?

Винесене у заголовок запитання для більшості з нас є риторичним. Тому що споконвіку на наших спортивних аренах комфорт глядачів був їхньою особистою проблемою.

Дощ — бери парасольку. Мороз — вдягайся, як на зимову риболовлю. Брудні сидіння — не забудь стару газету або спеціальну підкладку, яку нині продають перед стадіонами разом із шарфиками, прапорами та соняшниковим насінням.

Ніхто з організаторів футбольних матчів поки що серйозно не задумався над тим, що народ тепер не той, що 20 років тому. Мерзнути й мокнути заради футбольного видовища більшість потенційних відвідувачів уже не хоче.

Останній тур чемпіонату України пройшов у зразково зимових умовах. На стадіонах було все — від морозу у Харкові до хурделиці в Києві. Як наслідок — глядачів прийшло обмаль. Навіть центральна гра чемпіонату між "Динамо" та "Шахтарем", на яку торік випрошували зайвий квиток, зібрала мізерну кількість людей.

Трибуни були засипані снігом, зі слизькими східцями

Може, воно й добре. Бо невідомо, як би в разі аншлагу люди дісталися стадіону й розмістилися на трибунах. Вони були засипані снігом, зі слизькими східцями — запросто могло б статися нещастя. А так найбільш віддані вболівальники, які прийшли на футбол, принаймні не страждали від тісняви.

Досліджуючи свого часу історію київського футболу, натрапив на фото стадіону "Динамо" початку 1930-х. Частина трибун, що видно на знімку, була під навісом! І нині такі навіси збереглися у нас подекуди на старих стадіонах. Про нові поки не говоримо, чекаємо Євро-2012. Так само не говоримо про прохід глядачів на трибуни та їх евакуацію. Це у нас щораз стає надзвичайною ситуацією, з якою можна впоратися лише з міліцією.

Чи може бути інакше? Звісно! У тому ж англійському Манчестері сімдесятитисячний "Олд Траффорд" заповнюється по вінця без жодної тісняви. І не лише тому, що є достатньо входів та виходів. На манчестерській арені кожен глядач знає своє місце, куди ходить щотижня багато років поспіль. Це місце завжди комфортне, який би сектор не був і скільки б не коштував квиток. У Великій Британії усі стадіони — від сільських і до центральних! — захищені від дощу, а найкращі місця ще й з підігрівом. Решту глядачі гріють самі.

У нас місця на трибунах гріти поки що немає кому. Глядачі сподіваються на адміністрацію, адміністрація — на глядачів. Наслідки відомі.