Закупівельні ціни на зерно падають із карколомною швидкістю. Цьогоріч для багатьох господарств — переважно дрібних та середніх — вони можуть виявитися нижчими за собівартість.

Наприклад, у Миколаївській області одне із потужних підприємств-зернотрейдерів, яке скуповує збіжжя для продажу за кордон і яке можна вважати тут монополістом, тепер дає за тонну продовольчої пшениці 1270 грн. Це за умови доставки її аграріями на перевалочний комплекс. Ще кілька місяців тому за таку кількість збіжжя селяни могли виручити 1400 грн і навіть більше. За фуражний ячмінь замість нещодавньої тисячі гривень платять 870. Хоча, здавалося б, мусить бути навпаки: хлібороби мають отримувати прибутки. Адже експорт зерна за кордон триває рекордними темпами.

За попередніми даними, із початку липня за межі країни продали 1,48 млн т збіжжя — більш як третину від вивезеного за весь попередній маркетинговий рік. Однак, попри щедрий урожай, селяни знов у програші, і хліб у крамницях дорожчає. Мільярдні прибутки підраховують посередники. Це вкотре свідчить про відсутність у країні виваженої аграрної політики, хоча за рахунок платників податків діє ціле міністерство. Та, схоже, для його очільника Юрія Мельника інтереси трейдерів і власні бізнесові важливіші, ніж інтереси селян.

Схоже, для Юрія Мельника інтереси трейдерів і власні бізнесові важливіші

Водночас нещодавно в Мінагрополітики змінили прогноз щодо нового врожаю зернових із 40 до 43 млн т. Незважаючи на підтоплення західних областей, обсяги експорту планують у межах 17 млн т збіжжя. А коли на високому рівні безапеляційно говорять про майбутні значні запаси в країні зерна й про широкі його експортні можливості — цим стимулюють зниження ціни на нього. І не лише на внутрішньому, але й на зовнішньому ринку.

Найімовірніше, цих 43 млн т ми не зберемо. Не лише через нещодавню повінь, хоча вона зменшує міністерські прогнози щонайменше на 2–3 млн. У нас що більший урожай, то більші втрати. У хліборобів не вистачає коштів на нові комбайни. Звідси і проблема збирання хліба в оптимальні агротехнічні терміни: за 10–15 днів. А кожен понадстроковий означає збитки. Через затягування косовиці на два тижні аграріям загрожує втрата третини врожаю.

Отож може так статися, що зерно піде за кордон, а згодом з"ясують: для внутрішнього ринку його замало. У виграші як завжди будуть торговці, які зароблять на скупленому задешево збіжжі. Вони ж потім і "допомагатимуть", отримуючи свої відсотки на завезенні хліба з-за кордону. Тоді, напевне, рахуватиме прибутки й дехто в міністерстві. Країні ж така аграрна політика виллється у зменшенні зернового клину на наступний рік.

×