"Грузія поступово наближається до авторитаризму"

 

Директор Інституту соціальних досліджень та аналізу в Тбілісі Іаго Качкачішвілі, 42 роки, каже, що грузини — найприхильніші до України.

У чому проявляються зв"язки між Україною та Грузією?

— Раніше міцними були культурні зв"язки. Вони складалися віками. Приміром, грузинський поет Давід Гурамішвілі свої найкращі роки прожив саме в Україні, тут і похований. Пам"ятник Тарасові Шевченку стоїть у центрі Тбілісі.

Але сьогодні культурне співробітництво між Україною та Грузією досить поверхове. Усе зводиться хіба що до приїзду в Україну грузинських співаків. Сучасну грузинську літературу не перекладають українською, й навпаки. Контакти, що встановлювалися століттями, нині послабшали. Бо на перший план вийшла політика. Вона цікавить зараз українців і грузинів більше, ніж культурні обміни. У нас схожі геополітичні процеси. Україна та Грузія намагаються дистанціюватися від Росії. А друзями в житті стають ті, хто має спільні проблеми — отак і нас об"єднав російський чинник.

Що скажете про нинішню політичну ситуацію в Україні?

— На перший погляд, процеси в наших країнах схожі. В обох пройшли революції. Проте є й істотні відмінності. Після останніх президентських та парламентських виборів у Грузії утворився однопартійний уряд, правляча партія домінує. Ніхто не передбачав, що ми знову потрапимо в ситуацію, схожу на ту, що була після розпаду Радянського Союзу. Однопартійність керівництва заважає розвитку демократичних цінностей Грузії.

В Україні ситуація інша. Є баланс між урядом та опозицією, різні політичні сили. Грузії цього бракує. Ми поступово наближаємося до авторитарного режиму.

Чому ж у соцопитуваннях грузини оцінюють свою владу вище, ніж українці?

— Недавно рейтинг президента Михаїла Саакашвілі був низьким порівняно з 2003 роком, часами "революції троянд". Та за останні місяці за допомогою блискучої піарактивності він зміг переконати людей: старих помилок держава не припускатиметься, нині для керівництва Грузії головним є боротьба з бідністю.

Це справді важливо. Економічне становище країни погане. Люди переважно бідують, доходи більшості нижчі за прожитковий мінімум. Середня зарплатня не перевищує 100 доларів на місяць. Тому ефективно діє гасло про боротьбу з бідністю.

Чи відрізняються соціальні настрої українців і грузинів?

— Існують два види так званого соціального песимізму — руйнівний та раціональний. Щодо цього в нас ситуації схожі. У Грузії не існує руйнівного песимізму. Як і в українців та, наприклад, німців, він раціональний. Це коли люди незадоволені тим, що мають сьогодні, і хочуть досягти більшого.

А оптимізм є розумний і такий собі "телячий" — без підстав. Останнього немає ані у Грузії, ані в Україні. Ми вважаємо, що життя складне, проте варто рухатися вперед.

Чому в очах росіян Грузія та Україна разом із США є найбільшими ворогами?

— У росіян досі збереглося імперське мислення. Й існуватиме воно десятиліттями. Цього важко позбутися. У них завжди буде відчуття, що Грузія їм підпорядкована. Тому так казяться, коли зовнішня політика Грузії стає дедалі більше орієнтованою на Європу. А для Росії існує чітка альтернатива: Грузія має гарні стосунки або з нею, або із Заходом. Іншого вони не допускають. Тож орієнтована на Захід Грузія для них втрачена країна. Те ж саме щодо України.

Згідно з опитуваннями, громадян країн СРСР сьогодні більш за все приваблюють поїздки до Грузії та Росії. Та водночас грузини подорожують найменше за всіх. Чому?

— Через складне матеріальне становище. Грузини не можуть дозволити собі навіть подорожувати своєю країною.

Щодо привабливості Грузії для інших, то в нас здавна сформувався образ екзотичної країни. Кухня, вино, наша гостинність — усе це створює позитивний імідж.

Грузинів ще з останніх років існування СРСР більш за все цікавлять Латвія та Литва. Ми хотіли рівнятися саме на них. Україна ж була і залишиться для нас найкращим другом та партнером. Серед усіх країн до неї у грузинів найприхильніше ставлення. А у стосунках із Росією напруга буде ще багато років.

×