Депутати французької Національної Асамблеї визначаються, чи підтримати законопроект про Голодомор як геноцид українського народу. Його подав до обговорення депутат із партії чинного президента Крістіан Ваннест. Зважаючи на численність представників Союзу за Народний Рух у Національній Асамблеї, можна сподіватися на краще.
Французька законотворча процедура вимагає, аби кожен новий проект закону підтримала підписами щонайменше сотня парламентарів. І під документом про Голодомор щодня з"являються нові підписи. Нині їх майже 30. Якщо за три-чотири тижні назбирається необхідна група підтримки, закон піде на обговорення сесійної зали.
Водночас, також на французькій території, на сесії ЮНЕСКО запланована до обговорення окрема резолюція про Голодомор. На відміну від попередніх років, офіційна французька делегація вирішила підтримати цей важливий для України документ.
Нарешті, один із впливових сенаторів, колишній міністр Ерік Рау скерував до уряду Франції письмовий запит. Ідеться про можливі заходи солідарності з українським народом, і зокрема — про ймовірне встановлення в Парижі меморіальної дошки в пам"ять про жертви Голодомору.
Московська контрпропаганда працює методично й активно
Усі ці, може, й скромні дії конкретних французьких політиків видаються очевидним проривом порівняно з тим ставленням до проблеми Голодомору, що панувало ще кілька років тому в політичних колах Франції.
За правління президента Жака Ширака у питаннях щодо московських політичних інтересів виявлялася максимальна обережність. На роковини Голодомору кілька рядових членів провідних політичних партій скромно приносили квіти до паризького пам"ятника Шевченку. Лідери тих же партій розсилали в жалобні дні співчутливі прес-релізи в тутешні українські організації, наголошуючи на звірствах сталінського режиму та акуратно оминаючи проблему геноциду. На тому все.
Але чи нині французькі політичні кола напрацювали інше бачення подій 1932–1933 років? І так, і ні. Ситуація не те щоб радикально змінилася, але зрушила з місця. Нехай два роки тому спроба визнати Голодомор у французькому парламенті не зібрала й десятка симпатиків. Нехай тоді ж на запит одного із сенаторів МЗС Франції роз"яснило: "Не існує політичної та юридичної можливості кваліфікувати Голод 1932–1933 років в Україні власне як геноцид". То було за іншого президента. І до офіційного визнання Голодомору геноцидом українською Верховною Радою. Новому політичному контексту — нові можливості.
Важко прогнозувати, чи буде визнано Голодомор у Франції вже цього року. Україна лобіює власне бачення більше зусиллями ентузіастів та від нагоди до нагоди. Московська ж контрпропаганда працює методично й активно. До того ж роздратувати Туреччину через визнання вірменського геноциду — то зовсім інша справа, ніж посваритися за Україну з Росією, важливим постачальником газу. Але побачимо. Історія час од часу бавиться в сюрпризи.
2 
35413
Коментарі