Колись тілесні покарання були надзвичайно популярними в усіх куточках світу та в різних середовищах. У в"язниці, вдома, в казармі й психіатричній лікарні, навіть на робочому місці. Людину били за будь-яку провину, або ж просто так — без жодної.

На щастя, сьогодні ми живемо в цивілізованому та гуманному суспільстві, яке не дозволяє одній людині завдавати фізичного болю іншій або ж принижувати її. За винятком, коли йдеться про дітей. Чомусь ця велика гуманістична еволюція обійшла їх стороною. Багато де все ще вважають абсолютно нормальним ляснути дитину. Або ж і зробити таке, за що, дуже ймовірно, вам довелося б посидіти у в"язниці — якщо б на місці дитини був хтось подібний до вас за розмірами.

Є багато вагомих причин, через які слід покласти край тілесному покаранню дітей. Навіть слабенькі та легкі плескачі привчають дитину до того, що насильство є прийнятним способом розв"язання конфлікту. Вони аж ніяк не показують дитині достойної моделі поведінки або ж соціальних стосунків. Не слугують їм кращим взірцем, на якому вони б вчилися подальшому життю. Існують більш позитивні методи навчання, коригування поведінки або дисциплінарного покарання дитини, позитивніші для її розвитку. А коли легкі плескачі дитині переростають в сильні штурхани, то суспільство, яке спокійно до такого ставиться, фактично спокійно терпить насильство.

Сьогодні Рада Європи звертається до всіх 47 урядів держав-членів із закликом покласти край тілесним покаранням дітей. Це вже зроблено в 18 європейських країнах. Зразком слугувала Швеція — ще в 1970-х розпочався рух за вироблення навичок позитивного батьківства. Навчальні методики містили поради щодо того, до яких дій батьки мають вдатися з огляду на вік дитини. Розповідали, як саме вони повинні розв"язувати конфліктні ситуації за допомогою слів та допомагали виробити дисципліну, засновану на заохоченні гарної поведінки й на засудженні поганої.

У Швеції ще в 1970-х розпочався рух за вироблення навичок позитивного батьківства

Рада Європи прагне, щоб таку модель запровадили інші країни. Ми віримо в те, що витрачені на допомогу батькам зусилля принесуть результати в майбутньому. Адже діти, які зростатимуть за умов позитивного батьківства, мають згодом самі стати батьками й застосовуватимуть подібні методи виховання до власних дітей.

Однак слід враховувати ще один елемент, який стосується дітей. Виступаючи основним захисником прав людини на континенті, Рада Європи зобов"язана забезпечити, щоб кожен мав змогу ними користуватися. Кілька років тому ми започаткували кампанію "Побудуймо Європу для дітей та з дітьми". Метою було подолати прірву, яка розділяє дітей та дорослих. Ми більше не хочемо, щоб дітей вважали маленькими особами з маленькими правами. Навпаки — прагнемо, щоб мали конкретне застосування численні відповідні правові тексти, в тому числі й Конвенція ООН про права дитини. Хочемо, щоб діти знали: вони також захищені законом від насильства та несправедливості.

На сьогодні діти — маленькі та вразливі людські істоти. Мають менший рівень захисту, ніж дорослі. І саме світ дорослих людей має змінити цю ситуацію. Уряди — через встановлення на законодавчому рівні заборони давати дітям плескачів. Батьки та всі інші особи, які опікуються дітьми — через навчання позитивним методикам виховання дітей та культивування добрих стосунків у сім"ї. Нарешті, кожен член суспільства — через реагування на кожен випадок подібної брутальності та протидію в разі, коли стає її свідком.

Кожен із нас повинен висловити свою незгоду щодо покарання плескачами чи стусанами. Використовувати руки для того, щоб захищати та виховувати, а не карати.

×